Юридичний журнал «Право України» – загальнодержавне періодичне юридичне видання було засноване у 1922 р. Метою видання є опублікування авторських матеріалів науково-теоретичного та практичного характеру, судової та правозастосовної діяльності з метою розвитку української національної юридичної науки, удосконалення чинного законодавства. На сторінках видання публікуються науково-теоретичні та практичні матеріали з: актуальних загальнотеоретичних та галузевих правових питань, правозастосовної практики, а також пропозиції до законодавства, зарубіжний правовий досвід; практики Європейського суду з прав людини, Конституційного, Верховного та міжнародного комерційного арбітражу, третейських судів тощо. Кожна подана для опублікування у юридичному журналі “Право України” наукова стаття проходить якісне незалежне подвійне сліпе рецензування (англ. мовою double-blind peer review), коли рецензент не знає, хто є автором наукової статті, а автору невідомо, хто рецензент його статті. Цільова аудиторія: науковці у сфері юриспруденції, адвокати, судді, прокурори, слідчі, студенти юридичних вищих навчальних закладів, практикуючі юристи, працівники юридичної галузі тощо. Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) внесено до Міжнародної наукометричної базиданих «HeinOnline» (США), Міжнародної наукометричної бази даних «EBSCO Publishing, Inc.» (США), Міжнародної наукометричної бази даних «Index Copernicus International» (Варшава, Польща). Листопад, 2014 р.
Право України. — 2016. — №06. — с. 60-69. У статті висвітлюються концептуальні проблеми реформування місцевого самоврядування у сучасній Україні. Розкриваються особливості правосуб’єктності територіальної громади як первинного суб’єкта муніципальної влади в Україні. Проаналізований процес розвитку законодавства про місцеве самоврядування в Україні з позиції принципів класичного...
Право України. — 2018. — №05. — 11 с. Економічна ситуація, яка склалася в Україні на сучасному етапі, та необхідність забезпечення сталого розвитку потребують використання ефективних регуляторів для забезпечення інвестиційної привабливості країни. Проте статистика демонструє несприятливі тенденції у сфері залучення інвестицій, ідеться, зокрема, про зниження інвестиційної...
Право України. — 2019. — № 12. — 18 с. Найважливішим чинником оптимізації адвокатської діяльності є формування нормативної бази, яка визначає стратегію розвитку правової системи і спрямована на зміцнення правозахисної діяльності сучасної української держави. Сучасний етап правота державотворення в Україні потребує нового правового обґрунтування діяльності адвокатури. Метою статті...
Право України. — 2019. — № 12. — 15 с. Масштабні зміни у суспільному житті, які мають стати наслідком нового політичного курсу, спрямованого на подолання корупційних явищ і дисбалансу у правоохоронній діяльності, удосконалення правозахисної сфери, реалізацію завдань правосуддя, можливі за умови проведення системних реформ. Активна законо творча діяльність вимагає ретельного...
Право України. — 2019. — № 12. — 8 с. Стаття присвячена питанню професійної правничої етики у США, більш відомої під терміном “професійна відповідальність”, яку автор розглядає як предмет “кодифікації” за особливою моделлю. Відповідні деталізовані правила історично виникли в межах самої адвокатури і знайшли своє відображення спочатку в юридичній доктрині, а потім у Кодексі...
Право України. — 2016. — №12. — 8 с. У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз міжнародних і європейських стандартів надання безоплатної правничої допомоги, в тому числі рішень Європейського суду з прав людини, Комітету з прав людини Організації Об’єднаних Націй, та норм законодавства України. Виявлені порушення міжнародних стандартів, а також проблеми організації та...
Право України. — 2019. — № 12. — 16 с. Вітчизняна правова система приводиться у відповідність до правових стандартів міжнародного та регіонального рівнів, що дедалі більше підштовхує Україну орієнтуватися на міжнародні та регіональні (європейські) правові стандарти, які, зі свого боку, слугують еталонами, загальновизнаними й уніфікованими зразками. Орієнтація на міжнародні...
Право України. — 2019. — № 12. — 12 с. Стаття стосується етичних норм, на яких базується робота адвокатів, вимог до публічної поведінки адвоката в умовах молодої української держави. Мета статті – окреслити громадське призначення професії адвоката в умовах реформування правосуддя. У статті зазначається, що адвокатура, поряд із прокуратурою, є невід’ємною частиною системи...
Право України. — 2019. — № 12. — 9 с. На основі аналізу сучасного національного законодавства у сфері адвокатури та адвокатської діяльності й практики його застосування визначено основні риси дисциплінарної та інших видів відповідальності адвокатів за порушення правил адвокатської етики та встановлено зміст і значення правил адвокатської етики як соціальних норм. У цьому контексті...
Право України. — 2016. — №12. — 10 с. Висвітлено особливості конституційної реформи в Україні, яка відбулася 30 вересня 2016 р. у частині доступу до правосуддя та адвокатської монополії. Проведено порівняння норм Основного Закону України з аналогічними актами окремих європейських держав (Республіки Польща, Федеративної Республіки Німеччина, Королівства Іспанія, Італійської...
Право України. — 2019. — № 12. — 12 с. Для того щоб виконати свій обов’язок у кримінальному провадженні, який полягає переважно у захисті прав і законних інтересів, у покращенні становища клієнта, адвокатові недостатньо лише прав, він повинен побачити та використати шанс для реалізації цих прав, виявити ситуацію, в якій ними найкраще скористатися. Ефективна діяльність захисника...
Право України. — 2019. — № 12. — 17 с. Проблематика розвитку інституту “pro bono” у професійній діяльності адвоката на сучасному етапі розвитку України актуальна як ніколи. Часто держава не в змозі надати якісну юридичну допомогу соціально незахищеним категоріям осіб. Як наслідок, у суспільстві виникає недовіра до таких аксіологічних основ правосуддя, як верховенство права,...
Право України. — 2017. — №03. — 10 с. Стаття присвячена дослідженню інституту адвокатської таємниці на національному та міжнародному рівнях. Проаналізовано зміст і межі дії адвокатської таємниці в Україні, Англії, Німеччині, Франції. Проведено порівняльне дослідження принципу адвокатської таємниці цих країн.
Право України. — 2017. — №07. — 12 с. У результаті вивчення юридичної довідкової, наукової літератури та нормативно-правових актів надано авторські визначення понять «стандарти адвокатури» і «стандартизація адвокатської діяльності», а також внесено пропозицію щодо введення їх у науковій обіг. На основі аналізу джерел, що закріплюють стандарти адвокатської діяльності, здійснено...
Право України. — 2019. — № 12. — 16 с. Становлення інституту адвокатури в Україні на сучасному етапі характери зується запровадженням адвокатської монополії на певні види правових послуг, зокрема на здійснення представництва іншої особи в суді, а також на захист від кримінального обвинувачення. І якщо стосовно останнього не виникає сумнівів і заперечень, то здійснення виключно...
Право України. — 2019. — № 12. — 26 с. Сучасні тенденції вдосконалення того чи іншого виду правоохоронної та правозахисної діяльності відрізняються непослідовністю і доволі часто прямо протилежними за змістом “пропозиціями”, що висловлюються представниками органів державної влади. На жаль, такі тенденції потрапляють не тільки в окремі законодавчі акти, а й без широкого...
Право України. — 2019. — № 12. — 13 с. Нелінійний розвиток українського суспільства знову і знову привертає увагу до базових цінностей демократичної держави, ядро яких становить людина, її права та свободи, а також правових інститутів, спроможних їх забезпечити та захистити. Традиційно ідею правозахисту в державі уособлює інститут адвокатури, що розвивається під впливом...
Право України. — 2019. — № 12. — 10 с. Застосування Правил адвокатської етики (Правила) в адвокатській діяльності є ключовим питанням у розрізі закріплення і реалізації загальноприйнятих етичних підходів до здійснення професійної адвокатської діяльності. Форму вання Правил як сучасних етичних стандартів за своєю суттю з урахування реалістич них завдань адвокатури України має...
Право України. — 2019. — № 12. — 14 с. Однією з умов досягнення членства в Європейському Союзі є побудова системи адвокатури, яка відповідала б новим суспільно-політичним та економічним реаліям, створення законодавства, норми якого відтворюють модель євро пейського інституту адвокатури. Незважаючи на те, що окремі аспекти адвокатської діяльності вивчали чимало вчених, комплексного...
Право України. — 2016. — №12. — 9 с. Стаття присвячена дослідженню стандартів якості надання професійної правничої допомоги адвокатами та проблемним аспектам притягнення адвокатів до юридичної відповідальності у випадку недотримання цих стандартів якості. Автор зазначає, що надання кваліфікованої юридичної допомоги неможливе без забезпечення належного контролю за такою діяльністю...
Право України. — 2019. — № 12. — 17 с. Авторитет державних органів спирається на владні повноваження і підтримку всього державного апарату, натомість авторитет адвокатури має одну опору – суспільну довіру. Довіру, як відомо, досить важко здобути і легко втратити, особливо у такій конфліктній сфері, як робота адвоката в суді. Участь у вирішенні правових конфліктів вимагає від...
Право України. — 2019. — №05. — 16 с. У статті проаналізовано питання впливу правової доктрини на розвиток адміністративного права. Констатовано, що ідеї, теоретичні конструкції, уявлення про напрями розвитку суспільства і держави, зароджені в доктрині права, становлять собою підґрунтя для формування правил поведінки, які об’єктивуються у законодавчі норми. Особливо залежним від...
Право України. — 2019. — №05. — 17 с. У статті розглянуто питання прийняття кодифікованого акта про адміністративні процедури як нового етапу у розвитку процесуального законодавства, що встановлює певні правові порядки у вирішенні адміністративних спорів (справ, що виникають з адміністративних та інших публічних правовідносин). Наголошено, що в цій сфері адміністративних...
Право України. — 2017. — №06. — 8 с. Статтю присвячено проблемним питанням доктринального визначення, класифікаційного розподілу та системного аналізу джерел адміністративного права. Зосереджується увага на трьох домінуючих доктринальних підходах до формулювання визначення «джерела адміністративного права», виокремлюються недоліки й переваги кожного з них, обґрунтовується...
Право України. — 2016. — №09. — 10 с. У статті проаналізовано генезу закріплення заохочення державних службовців, його видів і засад застосування у вітчизняному базовому законі про державну службу, а саме: законах України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., від 17 листопада 2011 р. та від 10 грудня 2015 р. Сформульовано висновок про залишковий принцип нормативного...
Право України. — 2019. — №05. — 21 с. Серед інституціональних складових службового права (державна служба, служба в органах місцевого самоврядування, дисциплінарна відповідальність, заохочення по службі тощо) важливе місце посідає інститут патронатної служби. Він є системною складовою публічної служби відповідної галузі законодавства. Метою статті є встановлення і висвітлення...
Право України. — 2016. — №09. — 12 с. Стаття присвячена порівняльному дослідженню законів України «Про державну службу» 1993, 2011, 2015 років. Проаналізовано нормативне регулювання дисциплінарної відповідальності, системи дисциплінарних стягнень, дисциплінарного провадження, дисциплінарного розслідування, способів забезпечення законності у сфері дисциплінарної відповідальності...
Право України. — 2019. — №05. — 10 с. Ефективне правове регулювання відносин, що виникають в умовах різних соціально-політичних та військових конфліктів, природних катаклізмів, техногенних аварій і катастроф, зазвичай здійснювалося шляхом застосування заходів надзвичайного характеру, які відрізняються від тих, що застосовуються у звичних умовах. Правове регулювання у таких умовах...
Право України. — 2016. — №09. — 12 с. Реальне втілення принципу верховенства права, забезпечення прав і свобод людини, гуманізація державної влади та державної служби актуалізують питання якості законодавства України, що регламентує державно-владну діяльність, його відповідність європейським стандартам державної служби. Ці питання гостро постають в епоху реформаторських змін у...
Право України. — 2015. — №10. — 9 с. У статті зроблена спроба проаналізувати сучасний стан наукового опрацювання концепції людиноцентризму у вітчизняній науці адміністративного права, а також висловити рекомендації щодо напрямів її подальшого використання для розвитку адміністративно-правової науки. Для досягнення сформульованої мети автор аналізує насамперед історичні аспекти...
Право України. — 2019. — №05. — 17 с. Проблематика джерел адміністративного права у сучасних умовах отри мує “нове дихання”, що пов’язано з цілою низкою аспектів, серед яких: збільшення кількості норм адміністративного права та способів (форм) їх закріплення; включення до системи національного права норм міжнародного та європейського рівнів; виклики правозастосовної практики,...
Право України. — 2019. — №05. — 10 с. На сучасному етапі розвитку українського суспільства констатується факт відсутності концептуального уявлення про освітнє право. Питання про правову природу освітнього права є досить складним і багато в чому суперечливим. Сьогодні, з приводу названої галузі права, науковці висловлюють досить різні погляди щодо його місця у системі вітчизняного...
Право України. — 2016. — №09. — 8 с. Розглядаються проблемні питання інституційної спроможності модернізації державної служби України в умовах дії нового Закону України «Про державну службу». Обґрунтовуються ключові напрями інституційного посилення державної служби України: визначення статусу державних службовців; удосконалення організаційних засад управління державною службою;...
Право України. — 2019. — №05. — 17 с. У статті акцентується увага на проблематиці предмета адміністративного права як явища, що характеризується актуальністю на всіх етапах розвитку та становлення цієї галузі публічного права. Мета статті полягає у приверненні уваги до тієї обставини, що жваві дискусії, які сьогодні ведуться стосовно предмета адміністративного права та його...
Право України. — 2015. — №09. — 7 с. У статті визначаються передумови закріплення права на пред’явлення групового позову в процесуальному законодавстві України і можливий алгоритм запровадження процесуальної форми здійснення права на пред’явлення групового позову, за яким пропонується поступове запровадження інституту групового позову, враховуючи певні категорії справ. Наводяться...
Право України. — 2018. — №02. — 15 с. Адміністративну юрисдикцію як інститут адміністративного процесуального права передбачено в Кодексі адміністративного судочинства України. Адміністративна юрисдикція має принципове значення не лише для адміністративного процесу, а й для системи судоустрою України загалом. Однак до сьогодні цей інститут недостатньо визначений змістовно. Метою...
Право України. — 2019. — №04. — 22 с. З метою забезпечення виконання завдання адміністративного судочинства, його “гнучкості”, якнайповнішого захисту та відновлення прав, свобод, інтересів фізичних (юридичних) осіб, ефективного здійснення процесуальних функцій адміністративні суди, так само як і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (КАС ВС) наділені...
Право України. — 2018. — №02. — 15 с. Вдосконалення вітчизняного адміністративного судочинства неминуче вимагає ширшого втілення у ньому вимог процесуальної регламентації. Необхідність регламентування судових процедур чіткими, короткими та зрозумілими приписами процесуальних норм, таксономічними вимогами до судового процесу викликана потребою в ефективному засобі регулювання...
Право України. — 2018. — №02. — 18 с. Питання, пов’язані з віднесенням доктрини до джерел права дедалі більше привертають увагу науковців та практиків. Останнім часом особливий інтерес викликають проблеми судової доктрини та її місця у правозастосовній діяльності, що зумовлено, зокрема, мінливістю процесуального законодавства та зміною ролі судової доктрини при застосуванні...
Право України. — 2018. — №02. — 17 с. За умов динамічного перетворення вітчизняного нормативно-правового масиву для забезпечення стабільної та ефективної реалізації адміністративного судочинства надзвичайно важливим є виважене використання у правозастосовній діяльності оціночних понять. При цьому застосування останніх має здійснюватись винятково на основі сформованої наукою єдиної...
Право України. — 2016. — №02. — 6 с. У статті досліджується правова природа відносин адміністративного судочинства. Розкрито теоретичний зміст поняття «правова природа». Обґрунтовано необхідність встановлення правової природи відносин адміністративного судочинства. Встановлено місце відносин адміністративного судочинства у структурі предмета адміністративного права. Визначено...
Право України. — 2018. — №02. — 13 с. Аналіз сучасних поглядів на правову природу адміністративного судочинства виявив наявність наукової проблеми щодо його ідентифікації у правовій системі і системі права України, розв’язання якої має стимулювати подальше осягнення змістовних характеристик судового оскарження дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Метою статті є...
Право України. — 2018. — №02. — 12 с. Судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Проте Верховний Суд діє у різних складах. Кожен із них має визначену законом компетенцію з перегляду справ як суд касаційної інстанції. Водночас для забезпечення єдності та сталості судової практики законом запроваджено новий алгоритм визначення складу касаційного суду шляхом “уступки” юрисдикції від...
Право України. — 2015. — №09. — 8 с. Аналізується досвід застосування інституту масового позову в країнах Європейського Союзу. Викладені загальні риси масового позову як інституту, призначеного для забезпечення ефективної та процесуально економної судової процедури розгляду правових конфліктів за участю необмеженого кола осіб. Визначаються особливості провадження за масовим...
Право України. — 2015. — №09. — 5 с. Стаття присвячена дослідженню питання громадянського суспільства, взаємозв’язку між проблемами його розвитку та інститутом масового позову. Наголошується, що основною функцією громадянського суспільства є формування і презентація суб’єктами (громадськими об’єднаннями, політичними партіями, рухами) перед державою громадських інтересів, а також...
Право України. — 2019. — №04. — 13 с. Формування доктрини адміністративного судочинства є процесом, який перебуває у постійному розвитку, одним із його завдань є створення відповідного понятійно-категоріального апарату. Одна з центральних категорій адміністративного судочинства – протиправність. Вона як окреме правове явище в Кодексі адміністративного судочинства України (КАС...
Право України. — 2018. — №02. — 13 с. Процесуальні закони, на підставі яких здійснюються усі види судочинства, повинні відповідати низці вимог, однією з яких є відсутність смислових колізій у змісті таких законів. Натомість здійснена законодавцем спроба уніфікації процесуальних засад адміністративного, цивільного та господарського судочинства призвела до виникнення численних...
Право України. — 2019. — №04. — 11 с. Стаття присвячена дослідженню правової природи позову в адміністративному судочинстві. Автор, констатуючи безсумнівну важливість позовної процесуальної форми в адміністративному судочинстві, яка забезпечує ефективний захист порушених прав і свобод приватних осіб у спорах із суб’єктами владних повноважень, звертає увагу на ту обставину, що...
Право України. — 2015. — №09. — 7 с. У статті досліджуються соціальне призначення, переваги і ризики інституту масового позову. Висвітлюються поняття, юридична природа, види та елементи масового позову, проводиться аналіз прийнятної моделі і сфери застосування масового позову в Україні.
Право України. — 2019. — №04. — 12 с. Незважаючи на доволі тривалу практику здійснення адміністративного судочинства в Україні, кількість питань проблемного (складного) характеру, які виникають у цій сфері, не зменшується. Виникнення та існування означених проблем пояснюється різними причинами, серед яких чільне місце займає як недостатня розробленість теоретичних засад...
Право України. — 2017. — №01. — 9 с. У статті розкриваються підходи до поняття категорії «зловживання процесуальним правом в адміністративному судочинстві». Звертається увага на те, що ця категорія не мала посиленого інтересу для уніфікації процесу добросовісного розгляду адміністративних справ. Разом із тим це дійсно важлива категорія і вона повинна ефективно використовуватися в...
Право України. — 2016. — №02. — 7 с. Стаття розкриває загальнотеоретичні засади застосування аналогії права на прикладі адміністративного судочинства. Зазначається, що основоположні принципи права, які покладені в основу аналогії права як одного зі способів подолання прогалину праві та законодавстві при здійсненні адміністративного судочинства, характеризуються мета нормативним...
Право України. — 2016. — №02. — 7 с. У теорії та практиці адміністративного судочинства донині не вирішено проблему відмежування юрисдикції адміністративних судів від юрисдикції Конституційного Суду України, що призводить до прийняття, зокрема, Вищим адміністративним судом України різних за змістом судових рішень з цього питання. Автор статті пропонує такий критерій розмежування...
Право України. — 2019. — №04. — 22 с. Досліджено зміст елементів верховенства права, визначених як обов’язкові Європейською комісією за демократію через право (Венеційська комісія) у Доповіді, датованій березнем 2011 р. Метою статті є з’ясування того, чи знайшли своє закріплення зазначені елементи в тексті Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Зроблено...
Право України. — 2019. — №04. — 15 с. На практиці нині відсутні єдині підходи до порядку встановлення та оцінки наявності порушеного законного інтересу осіб при зверненні до суду, що зумовлює різні підходи правозастосування в реалізації права на його судовий захист. Діяльність суду в цих умовах наражається на справедливу критику щодо незабезпечення ефективного судового захисту...
Право України. — 2019. — №04. — 15 с. У статті акцентується увага на проблематиці захисту інтересів держави в адміністративному судочинстві. Мета статті полягає у приверненні уваги до тієї обставини, що адміністративні суди, поряд із традиційними справами “людина проти держави”, розглядають також й інші, де фактично захищаються інтереси держави, та обґрунтуванні необхідності...
Право України. — 2018. — №02. — 16 с. Запровадження електронного судочинства стало провідною темою наукових дискусій останнього часу. Основним сьогодні залишається запитання: чи зможе електронне судочинство підвищити рівень захисту прав людини, особливо в адміністративних справах, де однією зі сторін правового спору є приватна особа, якій протистоїть суб’єкт владних повноважень?...
Право України. — 2018. — №02. — 16 с. Незважаючи на формування нової концепції реалізації виборчих прав громадянами України, що передбачає кардинальні зміни моделі виборчої системи, у новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не містяться норми, які регулюють відносини щодо перегляду рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії...
Право України. — 2016. — №02. — 5 с. У статті досліджуються стандарти справедливого судового розгляду згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Розглянуто особливості застосування ст. 6 цієї Конвенції у сфері адміністративного судочинства. Проаналізовано чинне законодавство та практику діяльності адміністративних судів Німеччини у цій сфері.
Право України. — 2018. — №07. — 21 с. Юрисдикційна складова права на доступ до суду має одне з вирішальних значень з огляду на те, що правова невизначеність критеріїв розмежування компетенції різних видів судів робить ілюзорним конвенційне право на справедливий суд, обумовлюючи ситуацію, за якої одна й та сама справа може бути прийнята до розгляду різними судами, або ж особі може...
Право України. — 2017. — №09. — 8 с. Стаття присвячена аналізу проекту Господарського процесуального кодексу України в частині стадій позовного провадження, дослідженню нових для господарського процесу інститутів, запозичених у порядку уніфікації цивільного, господарського та адміністративного процесуального законодавства та з метою наближення норм національного законодавства до...
Право України. — 2017. — №09. — 6 с. Досліджуються окремі позитивні аспекти проекту Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо запровадження при здійсненні господарського судочинства інформаційних технологій, інструментів «електронного правосуддя», наказного провадження, врегулювання спору за участю судді без формальних процедур судового провадження, а також...
Право України. — 2017. — №09. — 11 с. Досліджуються проблемні питання юрисдикції господарських судів, що сьогодні виникають при здійсненні судочинства і які не вирішено у проекті Господарського процесуального кодексу України. Аналізується питання розгляду справ про визнання та виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, іноземних судів у господарських спорах і...
Право України. — 2017. — №09. — 5 с. Стаття присвячена аналізу концептуальних змін, яких зазнає господарський процес у разі прийняття Верховною Радою України у другому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших...
Право України. — 2017. — №09. — 7 с. Стаття присвячена питанню визначення кваліфікуючих ознак поняття способу захисту права. Розглядається концепція «ефективного захисту права» у її зв’язку з ознакою детермінованості способів захисту права. Аналізуються можливі наслідки відмови від кваліфікуючого статусу ознаки детермінованості способу захисту права на вітчизняний судовий процес....
Право України. — 2018. — №07. — 13 с. В Україні у процесі реалізації політики універсалізації судового процесу відбулася уніфікація принципів (основних засад) господарського, цивільного та адміністративного судочинства. Це, з одного боку, дало змогу усунути значну кількість перешкод у доступі до правосуддя, викликаних штучними розбіжностями, що існували між процесуальними...
Право України. — 2018. — №07. — 13 с. Закріплення у господарському процесуальному законодавстві інститутів відводу та самовідводу судді спрямоване, перш за все, на виключення упередженості судді під час вирішення справи та ухвалення законного і справедливого рішення. Норми, що регламентують процедуру відводу (самовідводу) судді, на сучасному етапі набувають особливого значення,...
Право України. — 2017. — №09. — 7 с. У статті проаналізовано проект Господарського процесуального кодексу України. Виявлено його позитивні та негативні ознаки, а також надано практичні рекомендації щодо його удосконалення. Особливу увагу приділено уніфікації процесуальних кодексів в Україні. Наведено особливості вирішення господарських спорів у зарубіжних країнах. Наголошено на...
Право України. — 2017. — №09. — 8 с. Статтю присвячено аналізу норм проекту Господарського процесуального кодексу України, що регулюють інститут доказування. Досліджуються нові засоби доказування та ефективність їхнього використання у господарських судах. Розглядаються нові правила щодо допустимості та належності доказів. Окреслюються нові підстави звільнення від доказування і...
Право України. — 2017. — №09. — 6 с. Статтю присвячено аналізу обсягу арбітрабельності відповідно до українського законодавства у розрізі прийняття змін до процесуальних кодексів. Порушуються питання видового споріднення третейського судочинства та арбітражу, поділу третейства на внутрішнє і зовнішнє. Аналізуються категорії справ, які є неарбітрабельними у зв’язку зі своєю...
Право України. — 2017. — №09. — 5 с. У статті визначається роль господарських судів з огляду на історичні передумови виникнення та економічні реформи в Україні. Автор доводить, що проект Господарського процесуального кодексу України потребує доопрацювання і наводить власні пропозиції з окремих питань.
Право України. — 2019. — №08. — 25 с. Досліджено правове регулювання процедури визначення ціни викупу, обов’язкового викупу (продажу) акцій на вимогу особи, яка набула право власності на домінуючий контрольний пакет акцій товариства. Метою статті є дослідження практичних аспектів проведення та використання оцінки ринкової вартості акцій у процедурах викупу акцій, аналіз судової...
Право України. — 2018. — №07. — 34 с. Інститут примусового викупу цінних паперів міноритарних акціонерів за вимогою особи (групи осіб), яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, є новим для теорії та практики вітчизняного корпоративного права. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних...
Право України. — 2019. — №03. — 23 с. Метою статті є дослідження поняття, ознак і видів корпоративних спорів, що виникають із корпоративних правовідносин, та визначення категорії правових спорів, пов’язаних із ними. Досліджено поняття, ознаки та види корпоративних спорів, а також визначено категорії правових спорів, пов’язаних із ними. Корпоративний спір досліджено як правовий...
Право України. — 2019. — №08. — 11 с. За ступенем впливу на підприємництво прийняття Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (Закон) можна порівняти з прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України в 2013 р., оскільки товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) є найбільш популярною організаційно-господарською формою в Україні, яка...
Право України. — 2019. — №08. — 15 с. Удосконалення й подальший розвиток поняттєво-категоріального апарату господарського законодавства відповідно до сучасних реалій економічного розвитку є надзвичайно важливим завданням, що набуває особливої актуальності в контексті євроінтеграційних прагнень України. Для забезпечення поняттєво-термінологічної єдності, змістовної якості й логіки...
Право України. — 2017. — №09. — 6 с. Дослідження присвячене недолікам інституту відводу та самовідводу судді в господарському судочинстві. Відвід розглядається у практичному аспекті та в системному зв’язку з практикою Європейського суду з прав людини. Увага акцентована на змінах, запропонованих проектом Господарського процесуального кодексу України, які загалом оцінені як...
Право України. — 2017. — №09. — 7 с. Стаття присвячена питанням уніфікації норм у проекті Господарського процесуального кодексу України. У процесі дослідження наголошується, що уніфікація повинна здійснюватися на рівні інститутів, які є тотожними для всіх процесів, мають однаковий сенс і спрямовані на досягнення однакової мети. Пропонується доповнити процесуальні кодекси загальною...
Право України. — 2018. — №07. — 15 с. Показником високого рівня та якості здійснення правосуддя у країнах із розвиненою правовою системою є не тільки система розгляду справ у першій судовій інстанції, а й ефективна система перегляду судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами у господарському судочинстві забезпечує ухвалення...
Право України. — 2019. — №08. — 13 с. Інтеграція України в європейський та світовий правовий простір вимагає актуалізації, осучаснення господарсько-правової доктрини, що, зокрема, передбачає освоєння нових контекстів, у яких повною мірою може виявити себе здатність господарського права до інтегративного, синергетичного застосування різних методів правового впливу. До таких...
Право України. — 2017. — №09. — 10 с. У статті аналізуються напрями вдосконалення проекту Господарського процесуального кодексу України відповідно до проекту Закону України від 23 березня 2017 р. № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих...
Право України. — 2019. — №08. — 14 с. Необхідність удосконалення правового регулювання господарських відносин на ринках небанківських фінансових послуг (НФП), незначна кількість теоретичних досліджень і недостатня розробленість проблематики цієї правової категорії зумовлює актуальність зазначеної статті. Мета статті – сформулювати визначення господарських правовідносин на ринках...
Право України. — 2017. — №09. — 21 с. Статтю присвячено висвітленню існуючих у сучасній процесуалістиці підходів до визначення поняття й ознак господарсько-процесуальної відповідальності, співвідношення господарської процесуальної відповідальності з процесуальним примусом. Сформовано перелік підстав застосування заходів процесуального примусу відповідно до проекту нової редакції...
Право України. — 2019. — №08. — 19 с. В умовах лібералізації торгівлі, розширення зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів господарювання, віддаленості постачальників від покупців існує об’єктивна необхідність розвитку інституту торгових посередників. Актуальність обраної теми зумовлює важлива роль торговельно-посередницьких відносин, недостатнє їх нормативно-правове...
Право України. — 2019. — №10. — 21 с. У статті висвітлюються деякі проблеми забезпечення Верховним Судом єдності судової практики в сучасних реаліях. Метою дослідження є: виявлення загроз на шляху модернізації механізмів забезпечення єдності судової практики; напрацювання пропозицій щодо їхнього удосконалення та розширення; визначення поняття та видів механізмів забезпечення...
Право України. — 2019. — №08. — 13 с. На розвиток правового регулювання відносин банкрутства впливають, як правило, не лише політичні, а й переважно соціально-економічні фактори. Тому завжди актуальною є проблема, пов’язана з вирішенням питання, наскільки національна система банкрутства відповідає рівню соціально-економічного розвитку нашої країни, який нині характеризується...
Право України. — 2018. — №07. — 13 с. Створення сучасного законодавства, такого, що відповідає реаліям сьогодення і покликане ефективно унормовувати відносини банкрутства в Україні, формування національної теорії права банкрутства пов’язано з нагальною необхідністю вирішення цілої низки питань, що випливають, зокрема, з особливостей правового регулювання як процесуальних, так і...
Право України. — 2017. — №09. — 9 с. Стаття присвячена аналізу проекту Господарського процесуального кодексу України в частині регулювання забезпечення позову. Проект пропонує запровадити численні новели правового регулювання: зустрічне забезпечення, зміна одного виду забезпечення іншим, скасування забезпечення, виключення суду з числа ініціаторів забезпечення позову....
Право України. — 2018. — №07. — 8 с. Зі встановленням монополії адвокатури на представництво інтересів учасників справи в судових органах України все більшого значення та актуальності набуває можливість юридичних і фізичних осіб особисто захищати свої права та інтереси, зокрема, при вирішенні господарського спору. Метою статті є дослідження та аналіз змін, які відбулися у...
Право України. — 2017. — №09. — 7 с. Досліджуються питання реалізації повноваження суду щодо визначення у своєму рішенні такого способу захисту, який не суперечить закону відповідно до викладеної в позові вимоги особи, що впроваджується у проекті Господарського процесуального кодексу України. Наголошується, що введення у запропонованому варіанті в дію такого повноваження може...
Право України. — 2019. — №08. — 12 с. Стаття розвиває ідею про корпоративний пай (частку) як оборотоздатний символ, що посвідчує корпоративні права, є субститутом корпоративного вкладу, об’єктом речових прав і повинен обліковуватися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (Єдиний державний реєстр) або у депозитарній системі...
Право України. — 2017. — №09. — 9 с. Статтю присвячено аналізу проекту Закону України від 23 березня 2017 р. № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» щодо реформування інституту учасників господарського процесу. Підтримано...
Право України. — 2018. — №07. — 11 с. Остання реформа судочинства 2017 р. впровадила декілька значних новел, зокрема, у новій редакції Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) від 3 жовтня 2017 р. встановлено особливості процесуального статусу неповнолітніх осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. Метою статті є дослідження статусу неповнолітніх...
Право України. — 2017. — №09. — 7 с. У статті з наукових позицій наведено економіко-правову оцінку змін до Господарського процесуального кодексу України із виявленням недоліків та переваг законодавчих новацій. Запропоновано перспективи розвитку вітчизняного господарського процесуального законодавства з урахуванням останніх законодавчих новел. Стверджується про взаємообумовленість...
Право України. — 2018. — №07. — 12 с. Чинна редакція Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) є по суті абсолютно новим нормативно-правовим актом, хоча технічно й був прийнятий шляхом доповнення та внесення змін. У зв’язку з цим теоретичні дослідження правового забезпечення організації перегляду справ касаційним судом є актуальними саме в аспекті...
Право України. — 2017. — №09. — 9 с. Стаття присвячена дослідженню спрощених процедур господарського судочинства в Україні та в європейських державах. Проаналізовано проблеми застосування спрощеного провадження в аспекті оптимізації нормативно-правового регулювання господарського процесу. Запропоновано шляхи вдосконалення перспективного нормативного регулювання спрощених процедур...
Право України. — 2018. — №07. — 13 с. Сучасний господарський процес містить чимало нововведень, зокрема й щодо розширення переліку доказів, за допомогою яких встановлюються обставини справи. Одним із нововведень став інститут свідків, який отримав неоднозначну оцінку науковців та юристів-практиків і породив питання щодо доцільності його існування та раціональності використання...
Право України. — 2017. — №09. — 19 с. Статтю присвячено дослідженню сучасних тенденцій розвитку господарського процесу України, оскільки без їхнього аналізу неможливе адекватне нормативне врегулювання процесуальних механізмів, що мають забезпечити ефективний, справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав і свобод учасників господарських правовідносин судом. Визначено...
Право України. — 2018. — №07. — 21 с. У статті, на основі положень Конституції України та нової редакції Госпо дарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), розкривається зміст основних засад (принципів) господарського судочинства України як загальних керівних положень, що визначають характер діяльності суду щодо здійснення судочинства в господарських відносинах....
Право України. — 2017. — №08. — 12 с. Статтю присвячено питанням, які пов’язані з еволюцією цивільного процесу в Україні. Упродовж періоду нашої незалежності з 1991 по 2017 рр. відбулося декілька масштабних реформ законодавства. Перший Цивільний процесуальний кодекс України ухвалено 2004 р. в умовах концептуальної зміни загальних підходів до здійснення правосуддя і формування...
Право України. — 2017. — №08. — 9 с. Проведено аналіз основних і концептуальних положень пропозицій щодо внесення змін до процесуального законодавства у частині виконання судових рішень у цивільних справах, спрямованих на впровадження змін до Конституції України щодо правосуддя. На підставі проведено дослідження зроблено окремі висновки стосовно визначення переліку виконавчих...
Право України. — 2017. — №08. — 6 с. У статті розглянуто питання імплементації процедур примирення, розв’язання спорів у цивільному процесуальному законодавстві. Надано аналіз особливостей запровадження договірної підсудності, домовленість про яку можлива лише до вирішення питання про відкриття провадження у справі і яка може стати обов’язковою не лише для сторін, а й для суду....
Право України. — 2017. — №08. — 6 с. У статті розглянуто спеціальні процедури, які найбільш поширені в Литві: наказне провадження; документарна процедура; процедура вирішення дрібних позовів; процедура вирішення справ щодо державних закупівель і групові (або колективні) позови. Як зазначається, однією з тенденцій цивільного процесу в Литві є виокремлення досить великої кількості...
Право України. — 2017. — №08. — 7 с. У статті розглядаються основні новели апеляційного провадження цивільного судочинства. Вони, зокрема, пропонуються у змісті проекту Закону України від 23 березня 2017 р. № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших...
Право України. — 2017. — №08. — 6 с. У статті йдеться про окремі аспекти австрійського цивільного процесу, що можуть стати корисними для українських законодавців під час реформування цивільного судочинства. Зокрема, досвід функціонування системи електронного правосуддя, що запроваджена в Австрії з кінця 90-х років минулого століття, показує його ефективність і доцільність,...
Право України. — 2017. — №08. — 12 с. Стаття присвячена питанням інтегрованого розуміння верховенства права як певного стандарту в аспекті судового тлумачення і правозастосування, що, як наслідок, впливає на ефективність цивільного судочинства. Доведено, що базовими концептами для судді як інтерпретатора закону повинні бути субстантивний елемент верховенства права, який полягає у...
Право України. — 2017. — №08. — 11 с. У статті викладено результати вивчення питань правового регулювання окремої ухвали суду у цивільному судочинстві. Наведено короткий історичний огляд запровадження норм про окрему ухвалу суду, проводиться аналіз думок науковців щодо цього виду рішення суду. У порівняльно-правовому аспекті розглядаються зміни у регулюванні окремої ухвали за...
Право України. — 2017. — №08. — 9 с. Аналізуються тенденції реформування цивільного судочинства України в сфері запровадження електронних (комп’ютерних) технологій. Досліджуються основні новели проекту «Електронний суд» в Україні, а саме, механізми функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, введення категорії офіційної електронної адреси та...
Право України. — 2017. — №08. — 8 с. У статті аналізуються актуальні аспекти реформи німецького цивільного процесу з урахуванням особливостей правового статусу Німеччини як члена Європейського Союзу. Дослідження торкається основних етапів реформи, починаючи з 2001 р. Таким чином, висвітлені останні актуальні зміни, вжиті німецьким законодавцем для підвищення ефективності та...
Право України. — 2017. — №08. — 8 с. Стаття присвячена фахівцю у певній галузі знань як суб’єкту доказування в контексті реформи цивільного процесуального законодавства України. Проаналізовано окремі положення цивільного процесуального законодавства, які регламентують можливість участі фахівця у певній галузі знань під час надання суду певних висновків у справі, на стадії...
Право України. — 2017. — №08. — 17 с. Стаття присвячена дослідженню критеріїв визначення підвідомчості земельних спорів судам для розгляду в порядку адміністративного та цивільного судочинства через призму останньої практики Верховного Суду України. Автори аналізують проблеми розмежування судових юрисдикцій у спорах змішаної правової природи, що виникають із комплексних земельних...
Право України. — 2017. — №08. — 7 с. У статі розглядаються основні характеристики Регламенту про впровадження процедури Європейського Союзу щодо дрібних позовів від 2007 р., а також представлений стислий опис процедурної моделі, розробленої італійськими законодавцями для дрібних позовів. У контексті твердження про те, що дрібні позови, як національні, так і транскордонні,...
Право України. — 2017. — №08. — 12 с. Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу законодавства і правової доктрини природи, системи та типологізації спрощених судових проваджень у цивільному процесі. Доводиться, що введення спрощених проваджень і процедур, з одного боку, — це спосіб забезпечення доступу до правосуддя завдяки зменшенню судових витрат і більш гнучкій процедурі...
Право України. — 2017. — №08. — 8 с. Стаття присвячена дослідженню етапів запровадження електронного правосуддя у цивільному процесі України за останні десятиліття. Вказується, що електронне правосуддя в Україні перебуває на етапі свого становлення та законодавчого закріплення. Нині практично реалізується лише незначна частина його елементів. Проект нового Цивільного...
Право України. — 2017. — №08. — 6 с. Стаття присвячена принципу пропорційності у цивільному процесі, який законодавець закріпив у проекті змін до Цивільного процесуального кодексу України. Аналізується такий аспект цього принципу, як баланс публічного і приватного інтересів. Окреслюється сутність публічного інтересу у цивільному процесі та його співвідношення із приватним. У цьому...
Право України. — 2016. — №11. — 9 с. У статті зроблено порівняльний аналіз судових систем інтелектуальної власності на прикладі Франції, США, Німеччини та України. Описано їхню структуру та діяльність. Проаналізовано передумови та наслідки створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності в Україні.
Право України. — 2017. — №07. — 9 с. У статті обґрунтовується, що до чинників, які характеризують цивільне право як галузь приватного права, відносяться не тільки його предмет, метод правового регулювання і функції, а й принципи, вичерпний перелік яких не містять норми ст. 3 Цивільного кодексу України. Аналізуються такі принципи цивільного права, як принцип юридичної рівності,...
Право України. — 2015. — №04. — 9 с. У статті досліджується поняття «житло» з позиції розуміння його як майнового і немайнового блага, що проявляється в реалізації людиною права на життя. Зазначається, що особливістю розвитку цього інституту є розширення нових видів об’єктів житлової нерухомості, які можуть не відповідати поняттю житла. Наголошується на необхідності проведення...
Право України. — 2016. — №11. — 5 с. У статті надана доктринальна оцінка основним заходам щодо створення сучасної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Визначено вектор концептуальних засад систематизації законодавства у сфері інтелектуальної власності. Змодельовані окремі завдання інституційних змін у системі державних органів, діяльність яких спрямована...
Право України. — 2016. — №11. — 6 с. Розглядаються вимоги Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, у сфері охорони інтелектуальної власності. Визначається необхідність прийняття механізму адаптації національного законодавства до законодавства ЄС у цій сфері,...
Право України. — 2015. — №04. — 11 с. У статті розглянуто основні наукові позиції щодо визначення правової природи договорів, які опосередковують відносини в капітальному будівництві. На основі різних концепцій розуміння суті договорів підприємницького характеру з’ясовано питання свободи договору, його функції. Визначено критерії та ознаки договірних форм у будівництві....
Право України. — 2016. — №01. — 9 с. У статті розкривається механізм правоприпинення речових правовідносин шляхом прийняття акта про націоналізацію. Автором зроблено спробу розв’язання проблеми цивільно-правового захисту права власності на тимчасово окупованій території України від протиправних посягань з боку місцевих органів управління відповідної території. Проводиться аналіз...
Право України. — 2017. — №07. — 15 с. Стаття присвячена теоретичним розробкам припинення цивільно-правових зобов’язань. Обґрунтовується унікальність договору як юридичного факту, який пояснюється тим, що, з одного боку, він здатен спричиняти наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин, а з другого — в умовах цивільно-правового договору закріплюються...
Право України. — 2017. — №01. — 10 с. Стаття присвячена питанню поділу способів захисту суб’єктивних цивільних прав на загальні та спеціальні. У процесі дослідження виявлено, що ця класифікація способів захисту активно використовується у судовій практиці, однак досі не має належного узагальненого наукового аналізу, що зумовлює існування проблем теоретичного та практичного...
Право України. — 2016. — №07. — 10 с. Стаття присвячена аналізу окремих теоретичних і законодавчих аспектів значення прецедентів у сфері права інтелектуальної власності у Сполучених Штатах Америки і практики суду в Україні. Досліджуються особливості різних правових концепцій, які були покладені в основу охорони інтелектуальної творчої діяльності, зокрема концепцій сopyright і...
Право України. — 2016. — №01. — 7 с. Статтю присвячено дослідженню об’єктів прав, на які поширюється дія ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Досліджується співвідношення цих об’єктів із благами, щодо яких може виникати право власності за українським правом. Визначено загальний підхід до розуміння категорії «майно» в тексті...
Право України. — 2015. — №04. — 9 с. Стаття присвячена визначенню ролі права як важливого регулятора відносин в умовах становлення громадянського суспільства в Україні. Досліджуються особливості як цивільно-правових норм, так і їх впливу на впорядкування суспільних відносин. Особлива увага приділена аналізу підходів, закріплених у Цивільному кодексі України щодо врегулювання...
Право України. — 2015. — №04. — 8 с. Актуальність дослідження таких загальних категорій цивільного права, як строки і терміни, обумовлена дискусійністю питань щодо їх поняття та правової сутності, їх класифікації та ролі в окремих інститутах цивільного права. У статті обґрунтовується погляд на цивільно-правові строки як часову (темпоральну) форму виникнення та розвитку договірних...
Право України. — 2017. — №06. — 11 с. У статті досліджуються поняття і тенденції вчення про джерела цивільного права України. Дається характеристика поняття «джерела цивільного права». Аналізуються критерії класифікації джерел цивільного права. Обґрунтовується доцільність поділу системи джерел цивільного права на три групи: a) первинні/базові; б) похідні/вторинні; в) джерела...
Право України. — 2016. — №01. — 14 с. У статті досліджується пропорційність як елемент ліберального праворозуміння, соціальне призначення і загальний принцип права. Висвітлюються питання пропорційності в судовій практиці Європейського суду з прав людини. Проводиться аналіз пропорційності в законодавстві й судовій практиці України.
Право України. — 2016. — №11. — 11 с. У статті визначається роль інтелектуальної власності у процесі досягнення стратегічних завдань, окреслених органами державної влади, щодо впровадження в Україні європейських стандартів життя та виходу держави на провідні позиції у світі. Доводиться, що для успішного розвитку культури, науки, освіти, виробництва товарів і надання послуг...
Право України. — 2016. — №11. — 3 с. Інтелектуальна власність — це головна цінність нової економіки, саме тому ця стаття присвячена реформі інтелектуальної власності та необхідним крокам щодо її реалізації в Україні.
Право України. — 2015. — №11. — 10 с. Стаття присвячена з’ясуванню окремих аспектів реституції власності в контекс ті повернення майна власнику з відновленням прав на нього, позбутих ним внаслідок різних підстав — націоналізації, конфіскації, іншого примусового вилучення, у тому числі під час подій, що відбувалися на території України в XX ст. — революцій, війн, збройних...
Право України. — 2015. — №04. — 9 с. Речові права розглядаються в контексті регулювання Цивільним та Господарським кодексами України та правової доктрини, через що виявляються істотні розбіжності не тільки між правом власності та правами на чужі речі, а й між видами останніх. Аналізуються права господарського відання та оперативного управління на предмет можливості їх віднесення...
Право України. — 2017. — №08. — 9 с. Питання ідентифікації фізичної особи є надзвичайно важливим, оскільки відбувається стрімка глобалізація, а розвиток інформаційних технологій у сфері оприлюднення персональних даних вже давно вийшов за межі правового контролю. У статті розглянуто особливості ідентифікації осіб, визначено зміст поняття «індивідуалізація», здійснено аналіз...
Право України. — 2016. — №11. — 6 с. У статті розглянуті питання світового досвіду кодифікації законодавства у сфері інтелектуальної власності. Проаналізована структура кодифікаційних актів у цій сфері деяких країн світу. Внесена пропозиція щодо проведення кодифікації законодавства про інтелектуальну власність в Україні.
Право України. — 2016. — №12. — 7 с. Стаття присвячена надмірному впливу публічного права на приватноправову сферу. Розкриваються основні способи, що сприяють процесу «запублічнення» приватного права: а) встановлення невиправданої домінанти публічного права у нормах приватного права; б) зниження рівня чи нівелювання обов’язків держави та інших публічних суб’єктів у сфері...
Право України. — 2015. — №04. — 9 с. У статті розглядаються поняття і види основних зобов’язань, що виникають внаслідок вчинення дій, спрямованих на запобігання шкоди: дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, рятування життя та здоров’я фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи. Обґрунтовується висновок про те, що названі зобов’язання є однорідними, в...
Право України. — 2016. — №11. — 9 с. У статті розглядаються актуальні питання удосконалення правової охорони інтелектуальної власності в Україні. Проаналізовано гармонізацію законодавства у сфері інтелектуальної власності та його адоптація до права Європейського Союзу. Досліджується реформування порядку захисту прав інтелектуальної власності шляхом створення інтелектуальної...
Право України. — 2016. — №11. — 9 с. У статті висвітлені окремі проблеми правової охорони інтелектуальної власності, яка має бути вибудована насамперед з урахуванням національних інтересів. Необхідне належне нормативне врегулювання відносин у сфері колективного управління авторськими і суміжними правами: чітке визначення організаційно-правової форми їх функціонування, джерел...
Право України. — 2016. — №01. — 7 с. У статті йдеться про те, що правовий режим нерухомого майна визначається нормами двох самостійних галузей правової системи України — цивільним і земельним правом. Це зумовлює виникнення роз’єднаності прав на нерухомість, за якої право на земельну ділянку належить одній особі, а право на розташовану на ній будівлю (споруду) — іншій. Вітчизняний...
Право України. — 2016. — №07. — 5 с. У статті надано аналітичний огляд положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» в частині запровадження інституту конституційної скарги.
Право України. — 2017. — №07. — 9 с. У статті розглядається місце принципу рівності прав і свобод людини та громадянина в системі принципів конституційного права України. Автор зазначає, що принцип рівності бере свій початок з Античності, однак він актуальний і нині. Описуються деякі аспекти змісту цього принципу при розробці режиму відносин між людиною та громадянином з державою...
Право України. — 2017. — №07. — 15 с. Людські права (французькою — droits de l’homme, німецькою — Menschenrechte, англійською — первісно як «the rights of man», а згодом як «human rights» — «людські права») у буквальному розумінні — це права, які будь-хто має просто тому, що він (вона) є людською істотою, тобто людиною16.2.Таке розуміння виникло ще в період великих революцій XVIII...
Право України. — 2016. — №11. — 12 с. Подано аналіз поточного стану системи юридичної освіти в Україні та виклики, що постають у цій царині. Окреслено шляхи подолання цих викликів та запропоновано заходи на впровадження реформи. Наведено оцінку ризиків, пов’язаних із запропонованими заходами та визначено шляхи їх пом’якшення.
Право України. — 2016. — №06. — 15 с. У рамках загальної теми стосовно екології мови порушено питання про чистоту української мови у тексті самої Конституції України та його відповідність стандарту української мови. За наслідками експертних висновків Української комісії з питань юридичної термінології (від 24 лютого 1996 р.) наведено його недоліки в цьому аспекті. Викладено...
Право України. — 2014. — №11. — 9 с. У статті досліджено проблематику юридизації права народу на повстання проти деспотизму. Феномен масових заворушень розглядається як прояв гострого конфлікту соціальних інтересів й екстремальної форми протидії деспотичному державному режиму. Досліджено співвідносну наукову результативність політико-правового, соціального та плебсологічного...
Право України. — 2017. — №06. — 12 с. У статті простежено становлення доктрини установчої влади народу в євроатлантичному цивілізаційному ареалі. Аргументовано, що доктрина суспільного договору та теорія народного суверенітету виконували в конкретно-історичних умовах їх появи функцію джерела легітимності державної влади. Наголошено, що визнання народу єдиним джерелом державної...
Право України. — 2016. — №06. — 8 с. У статті проаналізовано головні вади та протиріччя конституційного регулювання системи здійснення державної влади і взаємовідносин між державно-владними інституціями після внесення змін до Конституції України у 2004 р. Зазначені недоліки конституційного тексту виявили негативний вплив і після поновлення дії Конституції України зі змінами 2004,...
Право України. — 2016. — №06. — 8 с. Стаття присвячена технологічним аспектам проведення конституційної реформи в демократичному суспільстві. Зроблено висновки щодо мінімальних вимог до технології конституційної реформи: дотримання режиму конституційності змін (збереження правової континуїти); додаткові засоби забезпечення легітимності процесу; спрямованість реформи на...
Право України. — 2016. — №08. — 10 с. У статті пропонується соціологічна інтерпретація звернення до принципу верховенства права як засобу правової аргументації змін конституційного ладу в Україні. Функціональне призначення принципу верховенства права полягає в легітимації політичних інтересів у ситуаціях, коли їх забезпечення за допомогою формальних вимог конституційної законності...
Право України. — 2015. — №09. — 7 с. Стаття присвячена дослідженню конституційних основ форм власності в Україні. Наголошено на залежності прогресивного устрою будь-якої країни від вирішення двох взаємопов’язаних проблем: власності і влади. Тому конституційне закріплення владовідносин у державі має супроводжуватися відповідним конституційним закріпленням форм власності. Розглянуто...
Право України. — 2017. — №07. — 9 с. У статті сформульовані загальні засади інтерпретації конституційних принципів в аспекті базових цінностей прав людини, верховенства права і демократії. Визначено природу конституційних принципів та їхнє балансування у процесі інтерпретації конституції. Розкрито основні засади інтерпретації конституційних принципів в аспекті запровадження...
Право України. — 2018. — №12. — 16 с. У статті здійснюється верифікація практики Конституційного Суду України (КСУ), яка із запровадженням конституційних скарг означає втілення надмірних обмежень у доступі до конституційного правосуддя. З точки зору поваги до гідності людини як провідної конституційної цінності аналізується природа прав і свобод людини, на основі чого...
Право України. — 2017. — №06. — 14 с. Стаття присвячена вивченню концептуальних проблем сутності та системи джерел конституційного права України, аналізу фундаментальних положень і дискусійних питань зазначеної теми. Висвітлюється питання виникнення і розвитку джерел конституційного права України. Пропонується дефініція поняття «джерела конституційного права» та розглядаються їхні...
Право України. — 2015. — №06. — 14 с. Титульною функцією парламенту, з якою він асоціюється, виступає законотворення. Ця функція «закодована» у визначенні парламенту як органу законодавчої влади (законодавчого органу) і відображена у понятті законодавчої влади. У зв’язку з тим, що учасниками законотворення є й інші, ніж парламент, вищі органи держави — глава держави і нерідко уряд...
Право України. — 2015. — №03. — 21 с. У статті аналізовано генезу, еволюцію і сучасний стан явища парламентаризму, насамперед в Україні. На основі світового досвіду щодо визначення парламенту характеризовано конституційну дефініцію Верховної Ради України. Розглянуто виборне представництво у здійснення влади, яке в наш час має сенси і форми народного представництва. Вказано на...
Право України. — 2015. — №04. — 19 с. У статті проаналізовано ключові елементи організації парламенту, передусім Верховної Ради України, — палати (за умов бікамералізму), комітети і комісії, а також одноособовий чи колегіальний керівний орган парламенту. Розглянуто особливості статусу Голови Верховної Ради України. Увагу акцентовано на політико-правових сенсах розпуску парламенту,...
Право України. — 2020. — №02. — 15 с. Науково-технічний прогрес проник практично в усі сфери суспільного життя і не обмежується здійсненням покупок в інтернеті або використанням хмарних сховищ. Тому і демократія як концепція під впливом інформаційних технологій постійно трансформується і набуває нових рис, форм, якостей, як то електронна (цифрова) демократія. Що ж являє собою ця...
Право України. — 2015. — №08. — 5 с. Стаття присвячена 25-річчю Декларації про державний суверенітет України, яка стала політико-правовою предтечею Акта проголошення незалежності України. Історичне значення Декларації полягає в тому, що вона стала першим і визначальним чинником фактичного і юридичного утвердження державного суверенітету в Україні. Втілені в ній програмні...
Право України. — 2017. — №06. — 8 с. У статті наведена аргументація автора стосовно необхідності включення до Конституції України окремої норми щодо міжнародно-правових звичаїв. Обґрунтовується низка ключових положень, які, на думку автора, повинна містити відповідна норма. У висновках пропонується проект норми щодо міжнародно-правових звичаїв, який може стати відправною точкою...
Право України. — 2019. — №09. — 12 с. Перед наукою кримінології на сучасному етапі стоять важливі завдання, від вирішення яких безпосередньо залежить майбутнє кожної країни зокрема та людства загалом. Розвиток кримінології як науки вимагає застосування міждисциплінарного підходу, що дасть змогу по-новому осмислити завдання цієї науки, проблеми, з якими вона стикається, а також...
Право України. — 2020. — №03. — 12 с. В умовах реформування системи охорони здоров’я в Україні є багато нововведень. Так, телемедицина – це зростаюча галузь медицини, яка дає змогу лікареві охопити пацієнта за допомогою електронних пристроїв, таких як переносні кутові мережі Wearable Body Area Networks (WBANs), мобільні телефони та інші пристрої інформаційних технологій....
Право України. — 2020. — №03. — 12 с. Європейська спрямованість України спонукає нашу державу до пошуку оптимальних шляхів у вирішенні суспільно необхідних завдань, зокрема й у сфері медичного права. Робота з пацієнтами-дітьми для лікаря є надзвичайно важливою та відповідальною. Встановлення психологічного контакту між лікарем і дитиною є так само важливим, як і сам процес...
Право України. — 2020. — №03. — 10 с. У правовій доктрини XX ст. інтелектуальна власність характеризується абсолютизацією майнових прав патентовласників, інтереси яких нормами міжнародного права поставлені вище за інтереси суспільства. Натомість у XXI ст. спостерігається переосмислення цього постулату в бік пошуку балансу між приватним і публічним інтересом. Саме тому початок...
Право України. — 2020. — №03. — 18 с. Необхідність усталеного розвитку вітчизняного права в умовах євроінтеграції та глобалізації зумовлює потребу у формуванні та застосуванні в Україні законодавства і правозастосовної практики про сурогатне материнство з урахуванням кращого іноземного досвіду. Мета статті полягає у проведенні загальної характеристики сурогатного материнства з...
Право України. — 2020. — №03. — 24 с. Реалізація права на здоров’я включає в себе надання медичних послуг, зокрема й профілактичного характеру та діагностики, що передбачає наявність добровільної інформованої згоди на медичне втручання. Отже, імунопрофілактика – це один із видів медичних послуг. Однак, на відміну від інших видів медичних послуг, в окремих випадках...
Право України. — 2020. — №03. — 12 с. Чинним законодавством України напрацьована нормативно-правова база для дотримання прав громадян в отриманні медичних послуг із метою збереження свого здоров’я. Однак у медичній практиці, коли з’являються взаємовідносини між пацієнтами і медичними працівниками, виникають непорозуміння, які можуть не стосуватись якості надання медичних послуг...
Право України. — 2020. — №03. — 6 с. Формування національної доктрини медичного права перебуває на етапі становлення, адже фундаментом для цього процесу є розвиток науки медичного права – галузі, яка стрімко ввійшла в національну систему права, розпочавши своє сходження із навчального компоненту, каталізуючи науку. Навчально-науковий шторм сприяв ви кристалізації комплексної...
Право України. — 2020. — №03. — 12 с. Глобалізаційні та євроінтеграційні процеси є чинниками, які зумовлюють необхідність адаптації національного законодавства до стандартів і нормативів країн – членів Європейського Союзу та створення єдиного правового простору. Це стосується як належного правового забезпечення особистих немайнових прав фізичної особи загалом, так і права...
Право України. — 2019. — №09. — 13 с. Соціальна держава стала однією з фундаментальних ідей сучасного світу, втілених у практику в другій половині XX ст. Зі свого боку її конституювання багато в чому здійснюється через механізми конституції. У сучасній юридичній науці відсутній єдиний підхід до оцінки самої ідеї конституційного закріплення соціальних прав. Історично соціальні...
Право України. — 2016. — №08. — 6 с. У рішенні Великої Палати ЄСПЛ у справі від 5 липня 2016 р. «Бузаджі проти Республіки Молдова» (заява № 23755/07) Європейський суд з прав людини одноголосно постановив, що мало місце порушення ст. 5 § 3 («Право на свободу та особисту недоторканність») Конвенції, а саме: кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями ст. 5 Конвенції,...
Право України. — 2017. — №06. — 23 с. Практика національних судів щодо застосування положень ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про недостатню розробленість методології застосування принципу «non bis in idem». Це зумовлено певним браком теоретичної рефлексії над проблематикою забезпечення права не бути притягненим до суду або...
Право України. — 2016. — №01. — 8 с. У статті аналізуються підстави вилучення об’єктів права власності у практиці країн Європейського Союзу. Цей спосіб позбавлення права власності є винятком із принципу недоторканності права приватної власності. Практика Європейського суду з прав людини та судів країн — учасниць ЄС показує, що головною проблемою правозастосування є співвідношення...
Право України. — 2016. — №01. — 8 с. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» («Stretch vs The United Kingdom») Суд визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у ситуа ції, коли національні суди виходили із нікчемності умови договору оренди землі про продовження договору на...
Право України. — 2020. — №02. — 14 с. Розвиток внутрішнього водного транспорту до 2030 р. передбачає його побудову на ґрунтовній політичній стратегії, яка підтримується достатніми та ефективними інструментами реалізації – координацією, інвестиціями, законодавством. Із аналізу результатів зарубіжних досліджень, зокрема права придунайських країн, випливає необхідність подальшої...
Право України. — 2015. — №08. — 9 с. Метою цієї статті є аналіз можливих конституційних викликів, які можуть постати перед Україною, Молдовою та Грузією в процесі імплементації угод про асоціацію в їх правові системи. Особлива увага приділяється двом основним питанням цього складного процесу. Перше питання полягає в тому, яким чином забезпечити ефективну імплементацію угод про...
Право України. — 2016. — №01. — 11 с. Стала практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дає підстави для висновку, що при вирішенні судами спорів, пов’язаних із втручанням держави в право власності фізичної чи юридичної особи, підлягають урахуванню та оцінці три основні...
Право України. — 2015. — №04. — 8 с. Процеси акультурації національних законодавств із міжнародного приватного права (МПрП), розширення міжнародної уніфікації конфліктного права, їх взаємний вплив невпинно прокладають шлях до справді інтернаціонального МПрП. Кожна держава, реформуючи сьогодні внутрішнє колізійне право, віддає належне названим процесам. Україна також враховує їх у...
Право України. — 2017. — №08. — 13 с. Стаття присвячена аналізу новел, які містяться у підготовлених до розгляду Верховною Радою України у другому читанні проектах Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України щодо міжнародного комерційного арбітражу. Акцентується увага на тому, що вперше в процесуальному законодавстві системно регламентовано...
Право України. — 2016. — №07. — 12 с. У статті здійснена спроба проаналізувати розвиток альтернативних способів вирішення спорів, зокрема і міжнародного комерційного арбітражу, в контексті вирішення комплексної проблеми — створення в Україні дієвого механізму захисту прав і свобод юридичних та фізичних осіб. Робиться висновок, що арбітраж як недержавна форма юрисдикційної...
Право України. — 2020. — №02. — 16 с. Процес глобалізації відбувається в усіх сферах життєдіяльності світової спільноти загалом й у сфері валютних відносин зокрема. Проте правовий статус і роль міжнародної фінансової організації як суб’єкта валютних правовідносин, особливо в умовах глобалізації, досліджено недостатньо. Мета статті – охарактеризувати правовий статус і роль...
Право України. — 2017. — №09. — 13 с. У статті зі світоглядно-методологічних позицій антропосоціокуль турного підходу аналізується феномен податково-правової доктрини сучасної України. Особлива увага приділена розкриттю її генетичних витоків і сучасного соціокоду, взаємозв’язку податково-правової доктрини України й податково-правової культури українців.
Право України. — 2016. — №12. — 6 с. Стаття присвячена дослідженню цивільно-правових аспектів нотаріального захисту та охорони корпоративних прав засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю. Автор аналізує законодавчо закріплені поняття товариства з обмеженою відповідальністю, порядок його створення та особливості установчих документів. Окрема увага...
Право України. — 2015. — №10. — 9 с. У статті характеризуються основні ознаки міжнародних стандартів прав людини, які відображаються у такій дефініції поняття цих стандартів: міжнародні стандарти прав людини — це закріплені у міжнародних актах і документах, текстуально уніфіковані й функціонально універсальні (для певних міжнародних об’єднань держав) принципи та норми, які за...
Право України. — 2019. — №06. — 16 с. У статті досліджено вплив Суду Європейського Союзу (ЄС) на впровадження і застосування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що викликало безпрецедентні політичні, економічні та правові реформи в Україні. Зокрема, розглядаються конституційні виклики, які постали перед державою під час виконання Угоди в правовій системі. Крім того, досліджено...
Право України. — 2019. — №06. — 17 с. Останні тенденції розвитку права Європейського Союзу (ЄС, Євросоюз) дають змогу стверджувати про досить активний процес конституціоналізації цього права, а отже, і про формування відповідної доктрини. Суд справедливості ЄС (Суд ЄС) своєю практикою впливає на утвердження доктрини конституціоналізації права Євросоюзу, оскільки саме він розвинув...
Право України. — 2019. — №06. — 18 с. Доктрина верховенства залишається одним із принципів права Європейського Союзу (ЄС, Євросоюз). За 50 років після того, як Суд справедливості ЄС (Суд ЄС) визнав його у відомій справі Costa v ENEL, воно залишається значною мірою некодифікованим і таким, що походить із судової практики. І все ж суди Євросоюзу дотримуються його, хоча це означає,...
Право України. — 2017. — №06. — 9 с. Особливий «автономний» правопорядок Європейського Союзу має власну систему правових актів для регулювання суспільних відносин на виконання цілей і завдань установчих договорів європейських інтеграційних організацій. Еволюція правових інструментів Євросоюзу забезпечує стабільність та ефективність функціонування інтеграційного об’єднання. Джерела...
Право України. — 2019. — №06. — 20 с. Визнання Судом Європейського Союзу (Суд ЄС) прямої дії норм права Європейського Союзу (ЄС, Євросоюз) та його примату щодо внутрішнього права держав-членів стало основою для обґрунтування Судом ЄС концепції права Євросоюзу як нового (автономного) правопорядку та призвело до їх закріплення як фундаментальних принципів у системі права ЄС....
Право України. — 2016. — №08. — 8 с. У статті досліджуються ключові проблеми гармонізації законодавства України та Європейського Союзу із питань прав осіб з інвалідністю. Акцентується увага на тому, що ЄС розвиває систему якісних стандартів із питань прав людей з інвалідністю. Наголошено, що ключове місце у системі європейських стандартів із питань прав осіб з інвалідністю...
Право України. — 2016. — №08. — 10 с. З’ясування місця певної галузі права у структурі системи права зумовлено необхідністю визначитися з юридичною природою норм, які регулюють відповідну групу суспільних відносин. Адже предмет правового регулювання є одним із тих об’єктивних чинників, які зазвичай покладаються в основу систематизації правових норм. Проголошення України...
Право України. — 2018. — №05. — 17 с. Формування сучасних ринкових відносин неможливе без створення конкурентного середовища, подолання бар’єрів у торгівлі, підвищення конкурентоспроможності національної продукції, створення ефективного захисту національного споживчого ринку від небезпечної продукції. Вирішення означених завдань досягається за допомогою системи технічного...
Право України. — 2019. — №08. — 16 с. Серед усіх господарських відносин важливе місце займають організаційно-господарські, що обумовлено їхнім впливом на будь-які відносини у сфері господарювання. Практика організаційно-господарських відносин є достатньо різноманітною, оскільки такі відносини формуються під час здійснення будь-якої господарської діяльності і, по суті, між всіма...
Право України. — 2018. — №06. — 13 с. В умовах нестабільної економічної ситуації, що сьогодні має місце в Україні, боржники все частіше стають неспроможними в розрахунках зі своїми кредиторами, що негативно впливає на стабільність ділового обороту. Як правило, застосування до таких боржників процедур банкрутства виявляється малоефективним і розмір вимог кредиторів суттєво...
Право України. — 2018. — №05. — 12 с. Метою статті було надання характеристики діяльності з видобутку криптовалюти (“майнінгу”) та здійсненню операцій із нею і визначення можливості визнання їх видами господарської діяльності та пропозиція напрямів подальшого розвитку господарського права і законодавства щодо них. Аналіз діяльності з видобутку криптовалюти (“майнінгу”) та...
Право України. — 2019. — №08. — 18 с. Для виконання визначених законом функцій держава щорічно закуповує необхідні товари, роботи та послуги. Обсяги таких закупівель є значними, що дає державі широкі можливості впливати на економіку, особливо у тих галузях, де вона є домінуючим споживачем. Таким чином, публічні закупівлі можуть бути не лише у ролі закупівельного процесу, а й...
Право України. — 2019. — №08. — 16 с. Завдання держави щодо належного упорядкування та ефективного розвитку господарських відносин обумовлює потребу в існуванні сукупності правових норм, здатних врегулювати зазначені відносини, які утворюють галузь господарського права. При цьому процеси інноваційних перетворень у суспільному виробництві призводять до ускладнення і зміни...
Право України. — 2018. — №06. — 12 с. Для розвитку національної економіки за інноваційною моделлю необхідна ефективна система правового забезпечення відносин, які формуються внаслідок трансформації результатів інтелектуальної діяльності в інноваційні продукти та інновації, введення прав на об’єкти інтелектуальної власності у господарський оборот. Враховуючи розширення й...
Право України. — 2018. — №06. — 21 с. Інститут примусового викупу цінних паперів міноритарних акціонерів за вимогою особи (групи осіб), яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, є новим для теорії та практики вітчизняного корпоративного права. У законодавстві інших країн світу та правовій доктрині інститут публічної пропозиції є механізмом, що гарантує акціонерам...
Право України. — 2018. — №06. — 15 с. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена важливою роллю організаторів торгівлі в системі суб’єктів господарсько-торговельних відносин, недостатнім нормативно-правовим регулюванням і фрагментарним дослідженням у наукових працях їх правового статусу. Зокрема, мало вивченими залишаються питання, які є загальними для всіх видів...
Право України. — 2018. — №05. — 15 с. У сучасній науці господарського права нерідко можна натрапити на різні та зовсім протилежні твердження науковців стосовно квінтесенції державної допомоги суб’єктам господарювання та її співвідношення з державною підтримкою. Законодавче визначення державної допомоги не повною мірою розкриває сутність державної допомоги, яка закладена...
Право України. — 2018. — №06. — 11 с. У статті розглядається можливість законодавчого закріплення нефінансового звіту як способу впровадження корпоративної соціальної відповідальності (далі – КСВ) в аспекті реалізації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом (далі – ЄС), Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами,...
Право України. — 2018. — №05. — 13 с. Сучасним засобом організації структурної моделі підприємства є аутсорсинг. Проте позитивно впливати на показники економічної діяльності суб’єкта господарювання він може лише за умови належної підготовки бізнес-проекту щодо нього, зокрема й такої важливої складової, як господарсько-правове забезпечення запровадження аутсорсингу. На...
Право України. — 2018. — №05. — 14 с. Ефективне функціонування аграрного ринку забезпечує не тільки приватні інтереси виробників і покупців сільськогосподарської продукції, а й сприяє задоволенню публічних інтересів, зокрема, має значення для сталого розвитку сільських територій, забезпечення розвитку аграрного сектору економіки і продовольчої безпеки держави. З огляду на певні...
Право України. — 2018. — №05. — 16 с. Аналіз норм чинного законодавства України в частині реалізації державної політики у сфері нагляду за страховою діяльністю доводить її неефективність, яка пов’язана із відсутністю загального розуміння та нормативного закріплення принципу прозорості функціонування органу державного нагляду за страховою діяльністю. Встановлення прозорих процедур...
Право України. — 2018. — №06. — 14 с. Суб’єкти господарювання державного сектора економіки продовжують відігравати важливу роль у досягненні будь-якою державою економічних та соціальних цілей. Великі розміри державного сектора в Україні, незадовільні фінансово-економічні показники його ефективності, наявність новел правового становища державних підприємств є чинниками, що...
Право України. — 2020. — №02. — 13 с. Необхідність удосконалення правового регулювання торгівлі валютними цінностями, незначна кількість теоретичних досліджень і недостатня розробленість проблематики цієї правової категорії зумовлює актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз співвідношення торгівлі валютними цінностями і валютних операцій, категорій “торгівля” та...
Право України. — 2018. — №05. — 15 с. Проблема дослідження феномена ризику гостро постала у минулому столітті, що було пов’язано з бурхливим розвитком ринкової економіки. Ризик притаманний усім ринковим процесам, тому управління ризиками є невід’ємною части ною ефективного управління будь-якою організацією. У зв’язку з цим істотного значення набуває питання оцінки ризиків із...
Право України. — 2018. — №06. — 14 с. Питання ефективного функціонування кооперативних форм господарювання в Україні – це проблема створення дієвої стратегії розвитку національної кооперації, що має базуватися на позитивному історичному, міжнародному та зарубіжному досвіді її правового регулювання і на вироблених догмою права положеннях. В основу кооперативної догми покладені...
Право України. — 2018. — №05. — 17 с. У статті визначено чинники формування правил на основі стандартів, які визначають проблему вибору моделі втручання держави в економіку. Зроблено висновок, що ліберальна, ліберально-демократична, соціетальна та перехідні моделі економіки є відносними і насамперед залежать від балансування між принципами і цінностями, що визначається в...
Право України. — 2018. — №06. — 11 с. У статті пропонується узагальнене розуміння співвідношення таких категорій господарського права, як корпоративні права, організаційно-господарські повноваження та організаційно-установчі повноваження власника. Господарський кодекс України (далі – ГК України) передбачає три відмінні категорії, а саме – категорії корпоративних прав,...
Право України. — 2019. — №08. — 16 с. Міграційні процеси в світі набирають обертів. Про це свідчать численні доповіді, прийняття стратегічних документів на рівні країн тощо. Водночас замало уваги приділяється аналізу впливу грошових переказів мігрантами в Україну, їхня роль у зміцненні економічних засад функціонування суспільства, зокрема становлення господарського правового...
Право України. — 2019. — №08. — 13 с. Зміна напрямів економічної політики під впливом цифровізації економіки (зокрема її правової інфраструктури) потребує модернізації господарського законодавства. Тому у статті обґрунтовано актуальність запропонованих авторкою трьох спеціальних правових принципів інституціоналізації цифрової інфраструктури контролю у сфері господарювання. Йдеться...
Право України. — 2019. — №08. — 13 с. Інститут юридичної відповідальності є наріжним каменем будь-якої галузі права. Не виняток і господарсько-правова відповідальність як інститут господарського права, який, незважаючи на своє значення у сфері захисту прав та інтересів учасників господарських відносин, не набув належного висвітлення у наукових дослідженнях. Метою статті є...
Право України. — 2018. — №06. — 18 с. У статті досліджуються похідні від права власності обмежені речові права: право господарського відання та право оперативного управління. Метою статті є розкриття поняття, змісту та сфери застосування права господарського відання і права оперативного управління в Україні. Висвітлено історію виникнення та закріплення зазначених речових прав у...
Право України. — 2015. — №06. — 10 с. Стаття присвячена аналізу правових засобів прокурорської діяльності в контексті нового Закону України «Про прокуратуру». Проведено класифікацію цих засобів за основними критеріями, виокремлено нові класифікаційні рубрики. Досліджено проблеми віднесення засобів прокурорської діяльності до окремих груп. Проаналізовано можливі проблеми...
Право України. — 2017. — №05. — 13 с. У статті здійснено спробу наукової розвідки щодо екстраполяції теоретичних підходів сфери гуманітарного знання сучасної праксеології для цілей розробки методологічного забезпечення досліджень організації діяльності прокуратури щодо реалізації представницької функції. Охарактеризовано такі праксеологічні засади цієї організації, як планування,...
Право України. — 2015. — №06. — 6 с. У статті аналізується зміст нового Закону України «Про прокуратуру» як передумови здійснення реформи вітчизняної прокуратури, розкриваються основні проблеми законодавчої техніки. Окрема увага приділена співвідношенню Закону з іншими нормативно-правовими актами, зокрема Конституцією України. Висвітлюються питання відповідності нового закону...
Право України. — 2015. — №06. — 9 с. У статті досліджено процесуальні функції прокурора у кримінальному провадженні на сучасному етапі розвитку доктрини кримінального процесу. Виокремлено форми і методи здійснення процесуальних функцій на стадії досудового розслідування та судового розгляду. Автор визначає зміст процесуального керівництва прокурором досудовим розслідуванням та...
Право України. — 2016. — №07. — 10 с. У статті аналізується зміст і значення принципів територіальності та спеціалізації, їхня реалізація у процесі організації діяльності судових органів та вплив на формування структури судової системи України. Звернуто увагу на проблемні питання реалізації принципів територіальності та спеціалізації під час практичного впровадження конституційних...
Право України. — 2018. — №07. — 11 с. Нині Україна переживає найболючіший етап судової реформи, суть якого полягає у ліквідації значної частини судів, що може призвести до звільнення як суддів, так і працівників апарату ліквідованих судів. На жаль, можемо констатувати відсутність чіткої моделі, за якою відбуватиметься ліквідація судів, у які строки це буде здійснено, що буде з...
Право України. — 2015. — №03. — 12 с. Метою розпочатої ще в 1992 р. в Україні судової реформи є формування такої судової влади, яка відповідала б принципам правової держави. Ратифі кувавши у 1997 р. Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, наша держава взяла на себе зобов’язання забезпечити умови для ефективного функціонування судової влади, здатної справедливо...
Право України. — 2016. — №07. — 10 с. 2 червня 2016 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким закладено оновлені конституційні засади судової влади й суміжних інститутів — прокуратури та адвокатури. На думку законодавця, конституційні зміни в частині правосуддя мають сприяти реалізації повномасштабної судової...
Право України. — 2015. — №03. — 11 с. У статті досліджено елементи права на справедливий судовий розгляд відповідно до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доведено, що належне встановлення фактичних обставин судової справи є важливим елементом цього права. Встановлено, що право на справедливий судовий розгляд закріплено у...
Право України. — 2015. — №03. — 9 с. У статті формулюється авторське розуміння предмета судового права в контексті доктринальної концепції інституціонального і процесуального аспектів здійснення правосуддя. Особлива увага приділяється становленню судового права як галузі в системі права, оскільки правосуддя є фундаментом організованої судової влади. Предмет судового права...
Право України. — 2017. — №11. — 9 с. У статті досліджуються питання дотримання принципів моральності в процесі визначення критеріїв особистості, які є необхідними для роботи на посаді судді. Гарантією існування ефективної та дієвої судової влади є, передусім, її суб’єктний склад. Висвітлена та проаналізована існуюча проблема тиску на суддів при здійсненні ними правосуддя....
Право України. — 2016. — №07. — 5 с. У статті в контексті сучасних підходів до праворозуміння аналізується статус і правова природа постанов Верховного Суду України, що приймаються у процесі перегляду рішень суду касаційної інстанції, а також досліджується обґрунтованість віднесення правових висновків ВСУ в таких справах до джерел права.
Право України. — 2016. — №07. — 10 с. У статті досліджуються тенденції щодо формування в Україні ліберального вчення про тлумачення норм права і судової практики України щодо застосування принципів права як підстави виходу за буквальний зміст норми права з метою застосування духу закону для недопущення несправедливості, яка виникає внаслідок буквального тлумачення норми закону....
Право України. — 2017. — №06. — 8 с. Досліджується сутність і зміст сучасної теорії джерел права у межах національної правової доктрини в контексті інтегративного праворозуміння. Проводиться аналіз еволюції теорії джерел права в межах окремих історичних періодів, визначається їх поняття, основні ознаки і властивості, співвідношення з такими категоріями, як правова форма та форма...
Право України. — 2017. — №07. — 8 с. Стаття присвячена розгляду пропорційності як загального принципу права. Досліджено походження цього принципу, продемонстровано особливості розуміння пропорційності в Античності, в Середні віки та в Новий час. Проаналізовано структуру та критерії тесту на пропорційність, що підлягає застосуванню судом. Визначено зміст принципу пропорційності,...
Право України. — 2017. — №06. — 10 с. У статті йдеться про закони України як форму вираження правових норм (джерела права). Звертається увага на те, що джерелом права є акт законодавця у значенні юридичної дії, в єдності його нормативного змісту і форми. Аналізуються деякі аспекти вітчизняної практики формування масиву таких джерел права, як закони України, використання юридичної...
Право України. — 2020. — №02. — 20 с. Вже давно відзначено, що установи кримінально-виконавчої системи та попереднього ув’язнення здійснюють неабиякий вплив на стан злочинності, зокре ма й рецидивної, у тих регіонах, де вони розташовані. Проте і досі той факт, що зазначені установи сприяють створенню специфічного криміногенного фону, який негативно позначається на криміногенній...
Право України. — 2020. — №02. — 16 с. Важливість проведення диференціації кримінальної відповідальності для забезпечення принципу справедливості не викликає сумнівів. Адже лише визначивши доцільність проведення такої диференціації та базуючись на її конкретних критеріях, можна забезпечити справедливий підхід до застосування норм кримінального закону. Водночас необхідно...
Право України. — 2019. — №09. — 19 с. Диференціація кримінальної відповідальності тісно пов’язана з таким принципом кримінального права та кримінально-правової політики, як справедливість. З огляду на це диференціація кримінальної відповідальності є важливим елементом у системі балансу між судовою дискрецією і законодавчими обмеженнями останньої. Правильне розуміння поняття цього...
Право України. — 2020. — №02. — 14 с. У статті висвітлено основні завдання вітчизняної кримінально-правової науки в умовах реформування кримінального законодавства України. Відповідно до Указу Президента України “Питання Комісії з питань правової реформи” у складі цієї комісії утворена робоча група з питань розвитку кримінального права, перед якою поставлено завдання – оновити...
Право України. — 2020. — №02. — 13 с. Вчення про склад злочину займає провідне місце в системі знань про злочин, утворення і застосування норм Кримінального кодексу України (КК України), кримінальну відповідальність та її підставу тощо. Серед проблем, пов’язаних із дослідженням складу злочину, методологічно важливими є питання щодо утворення понять, пов’язаних зі складом злочину...
Право України. — 2020. — №02. — 14 с. На криміналізацію діянь у сексуальній сфері впливає чимало факторів, серед яких – необхідність виконання державою взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань. Останніми роками в європейському правовому просторі простежується тенденція до уніфікації законодавства в частині визначення підстав кримінальної відповідальності за правопорушення у...
Право України. — 2020. — №02. — 14 с. Визначеність vs невизначеність кримінального закону України є важливою проблемою сьогодення. Одним із завдань оновлення кримінального законодавства України є з’ясування оптимального рівня визначеного та невизначеного контенту у тексті Кримінального кодексу України (КК України). Метою статті є встановлення співвідношення невизначених і...
Право України. — 2019. — №09. — 9 с. Презумпція невинуватості як вимога закону, якого повинні дотримуватися всі громадяни, посадові особи, державні і громадські організації. Головною метою є не тільки роз’яснення положень цього важливого конституційного принципу і відповідно до нього чинного законодавства. Автори водночас акцентують на тому, що виконання принципу презумпції...
Право України. — 2020. — №02. — 22 с. Проблема ризиків як соціального феномена не є новою для будь-якої держави, суспільства, науки чи сфери практичної діяльності. Утім, у вітчизняному правознавстві ця проблема дотепер залишається малодослідженою, а в кримінально-правовій доктрині – ще чекає на своїх розробників. При цьому не беруться до уваги праці, присвячені дослідженню відомої...
Право України. — 2015. — №12. — 11 с. Розглядаються загальні тенденції та закономірності розвитку кримінального законодавства України у сфері відповідальності за корупційні посягання. Відзначаються розширення поняття службової особи як суб’єкта корупційних злочинів та відхід від моністичного підходу до визначення такого поняття у кримінальному законі. Аналізується збільшення...
Право України. — 2020. — №02. — 16 с. Єдність термінології є одним із вагомих критеріїв якості закону, запорукою правильної правозастосовної практики, передумовою забезпечення верховенства права та панування законності. У цьому аспекті в чинному Кримінальному кодексі України, з одного боку, є багато вдалих рішень, коли дотримуються правила, згідно з яким одним терміном...
Право України. — 2015. — №12. — 10 с. Статтю присвячено аналізу найактуальніших проблемних питань адміністративної та кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення в Україні. Досліджується існуюча система корупційних діянь (злочинів та адміністративних правопорушень) в Україні. Встановлено, що науково не обґрунтовані та передчасні зміни й доповнення до нормативних...
Право України. — 2015. — №08. — 18 с. План: Загальні підходи до визначення поняття «злочин». Діяння як визначальний елемент злочину. Суспільна небезпечність діяння як матеріальна ознака злочину. Кримінальна протиправність діяння як формальна (нормативно-правова) ознака злочину. Винність діяння як ознака злочину. Караність діяння як ознака (наслідок) злочину. Малозначність діяння....
Право України. — 2017. — №06. — 10 с. У статті розглядаються джерела кримінального права, виокремлюються, з погляду формально-юридичних властивостей, ті з них, які є нормативно-правовими актами, містять норми кримінального права і за юридичною силою є законами України про кримінальну відповідальність. Пропонується поділяти джерела кримінального права на основні і субсидіарні. До...
Право України. — 2020. — №02. — 6 с. Теоретичне (наукове) значення доктринальних положень кримінального права зводиться до того, що логіко-юридичні властивості вказаних положень як сталі нормативно-правові узагальнення високого рівня абстрагування відображають найбільш суттєві властивості кримінального права і його інститутів, надають цій галузі права риси визначеності,...
Право України. — 2020. — №02. — 21 с. Стаття присвячена розробленню недослідженої досі проблеми загальної теорії науки кримінального права, під якою пропонується розуміти теорію кримінальної відповідальності. Розглядаються емпіричні і теоретичні основи обґрунтування цієї теорії, які одночасно слугують складовими формування її змісту. Акцентується увага на важливому методологічному...
Право України. — 2019. — №09. — 14 с. Стаття присвячена дослідженню проблеми співвідношення і взаємозв’язку понятійних апаратів наук кримінального циклу: кримінального права, кримінального процесу, кримінально-виконавчого права, кримінології, криміналістики тощо, які об’єднуються, головним чином, єдиною для них предметнопрагматичною проблемою. Більше в її узагальненому вигляді –...
Право України. — 2020. — №02. — 13 с. Завдання Кримінального кодексу України (КК України) – правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1). Для здійснення цього...
Право України. — 2020. — №03. — 17 с. Чинний сьогодні кримінальний закон не повною мірою виконує завдання, які сформульовані у ст. 1 Кримінального кодексу України ( КК України), тобто не є правовим за своєю суттю, а отже, не може ефективно здійснити правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, відповідно – виконати основне завдання: правове забезпечення...
Право України. — 2020. — №02. — 15 с. Ситуація, що склалася із чинним кримінальним законодавством України, повинна бути визначена не інакше, як кризова. Кількість змін та доповнень до чинного Кримінального кодексу України за 18 років сягнула критичної межі. Водночас слід визнати, що дуже часто ці зміни та доповнення обумовлені вузькоклановими, політичними, кон’юнктурними...
Право України. — 2020. — №02. — 19 с. Досліджується проблема визначення поняття проступку як виду правопорушення, відмінного від злочину, та адміністративного правопорушення у контексті Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень”. Мета статті – з урахуванням досвіду...
Право України. — 2020. — №02. — 12 с. Оборона України, захист її суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності від агресивних посягань, забезпечення державної безпеки є справою держави, суспільства та всього народу України, що знайшло чітке закріплення у статтях 17, 65 Конституції України. Ця діяльність держави та суспільства загалом є правом усіх суб’єктів...
Право України. — 2017. — №12. — 7 с. Співробітництво з міжнародними судовими установами — один із пріоритетних напрямів розвитку у кримінальному процесі. Однак повноцінна співпраця на цьому етапі не можебути реалізована з огляду на низку проблем теоретико-правового характеру. Зокрема, йдеться про необхідність розробки та удосконалення термінологічного апарату: понять «міжнародні...
Право України. — 2014. — №10. — 8 с. У статті досліджуються особливості доказової діяльності при провадженні щодо цивільного позову у кримінальному провадженні. Додатково обґрунтовано необхідність виокремлення спеціального предмета доказування щодо цивільного позову та запропонована власна конструкція елементів структури цього предмета. Визначено роль учасників провадження у...
Право України. — 2019. — №09. — 14 с. Дослідження будь-якого об’єкта наукового пізнання передбачає наявність відповідного інструментарію – методології. Сьогодні актуальність розробки проблем методології кримінально-процесуальної науки обумовлена передусім широкомасштабними та кардинальними змінами у вітчизняному кримінальному процесуальному праві, що покликані привести його у...
Право України. — 2017. — №12. — 10 с. Стаття присвячена теоретичному осмисленню змісту, підстав і процесуальних особ ливостей проведення негласних слідчих (розшукових) дій як кримінального процесуального інституту та виокремлення їхніх прикладних проблем проведення, а також розробці шляхів вирішення. Зроблено висновок, що необхідно розробити ефективний механізм гарантування прав...
Право України. — 2017. — №12. — 12 с. У статті аналізуються доктринальні підходи до розуміння поняття «заходи забезпечення кримінального провадження». Виокремлюються ознаки та формулюється поняття кримінально-процесуального примусу. Розглядаються моделі примусу у кримінальному судочинстві. Звертається увага на процесуальну природу заходів забезпечення кримінального провадження....
Право України. — 2015. — №07. — 7 с. Стаття присвячена окремим положенням провадження спеціального досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України і дотримання засади невтручання у приватне життя громадян під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи як слідчої (розшукової) дії. Автори розглядають проблемні питання і звертають увагу на прогалини...
Право України. — 2017. — №12. — 8 с. У статті досліджується проблематика особливостей доказування у спеціальному досудовому розслідуванні, а саме при розгляді слідчим суддею клопотання про здійснення спеціаль ного досудового розслідування, а також у контексті сторони захисту як суб’єкта доказування. Виділено два види локального предмета доказування при розгляді слідчим суддею...
Право України. — 2015. — №07. — 10 с. У статті досліджується проблематика місця кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) у системі кримінального провадження України. Доведено, що кримінальне провадження in absentia займає особливе місце у системі кримінального провадження України, оскільки характеризується одночасно і спрощенням, і...
Право України. — 2019. — №09. — 14 с. Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України) передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; такий арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто ознакам...
Право України. — 2019. — №09. — 19 с. У статті зазначається, що в пострадянській доктрині починає формуватися концептуальна методологічна гіпотеза про потребу реструктуризації кримінального процесу шляхом виведення підсистеми досудового провадження із загальної структури кримінального судочинства (кримінального процесу). Зазначається, що практичним наслідком цієї констатації має...
Право України. — 2017. — №12. — 13 с. У статті на підставі проведеного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів правозастосовної практики, наукових джерел досліджено проблемні питання повідомлення про підозру судді у кримінальному провадженні. Зроблено висновок, що суб’єктами складення і вручення повідомлення про підозру для окремих категорій осіб, зокрема й щодо...
Право України. — 2017. — №12. — 15 с. Статтю присвячено дослідженню сучасних тенденцій розвитку кримінального процесу України в контексті практики Європейського суду з прав людини. Оскільки саме прецедентне право цього міжнародного суду покликане здійснювати визначальний вплив на здійснення забезпечення сталості та єдності судової практики Верховним Судом і знаходити своє...
Право України. — 2017. — №12. — 8 с. У статті розглядаються актуальні для сучасної правозастосовної практики проблеми, пов’язані з повідомленням про підозру особам, які обіймають особливо відповідальне становище. Правова невизначеність норм права, що становлять інститут повідомлення про підозру зазначеної категорії осіб, зумовлює відсутність єдн ості слідчої і прокурорської...
Право України. — 2019. — №09. — 20 с. У статті порушуються актуальні для сучасної правозастосовної практики питання, пов’язані з визначенням правомірності втручання держави в право на мирне володіння майном у кримінальному провадженні під час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Відзначається важлива роль Конвенції про захист прав...
Право України. — 2019. — №09. — 15 с. Інтеграція України у світове співтовариство та європейський простір обумовила трансформаційні процеси у правотворчості та практиці застосування законодавства. Такі процеси відбуваються і у кримінальному процесі України. З набуттям незалежності, переходом від тоталітарної системи до режиму демократії, а в подальшому – із прийняттям...
Право України. — 2017. — №12. — 8 с. У статті досліджується правове регулювання порядку з’ясування обставин і перевірки їх доказами під час розгляду скарг слідчим суддею. До розгляду скарг слідчим суддею застосовуються правила судового розгляду, а також процесуальні норми, що регламентують судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого або прокурора під час...
Право України. — 2019. — №09. — 17 с. Одним зі способів забезпечення єдності та сталості судової практики у кримінальному провадженні є передача справи на розгляд об’єднаної та Великої палат Верховного Суду. У цьому контексті потребує ґрунтовного наукового дослідження та осмислення практика Верховного Суду з моменту останньої новелізації глави 34 Кримінального процесуального...
Право України. — 2017. — №12. — 12 с. У статті досліджуються проблемні питання проведення обшуку особи у кримінальних провадженнях щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою. На підставі результатів аналізу наукових джерел, матеріалів практики та норм вітчизняного і зарубіжного законодавства обґрунтовується необхідність доповнення...
Право України. — 2014. — №10. — 14 с. На підставі аналізу наукових джерел, правових норм і матеріалів практики дослідженно питання щодо співвідношення таких правових категорій, як «теорія доказування», «теорія доказів», «теорія доказів та доказування», а також запропоновано авторське бачення назви теорії, яка вивчає докази і доказування у кримінальному процесі. Визначено предмет...
Право України. — 2020. — №03. — 14 с. Все ми можемо протиставити інтересам держави, але тільки верховенство моралі та права у будь-якому випадку заслуговує на захист, повагу й охорону. Саме це має проходити “червоною ниткою” через усю діяльність органів влади, аби створити надійну систему, зокрема нормативну, спрямовану на дотримання, охорону і захист прав людини. Сфера надання...
Право України. — 2017. — №12. — 13 с. У статті на підставі результатів аналізу наукових джерел, положень чинного кримінального процесуального законодавства України, матеріалів практики, а також результатів опитування практичних працівників розкрито проблемні питання використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій для отримання окремих видів доказів у кримінальному...
Право України. — 2019. — №09. — 18 с. Актуальність теми зумовлюється соціальною цінністю цивільно-правової відповідальності в кримінальному процесі, зростанням чисельності порушень майнових і немайнових прав людини та невирішеними системними проблемами теоретичного, законодавчого та практичного характеру. Метою статті є вивчення окреслених проблем і визначення шляхів їх вирішення...
Право України. — 2015. — №07. — 8 с. Стаття присвячена дослідженню проблемних аспекті забезпечення особистої участі обвинуваченого в судовому провадженні. Автор зазначає, що одним зі складових елементів права на захист є право обвинуваченого брати особисту участь у кримінальному провадженні. Водночас наголошується, що обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого...
Право України. — 2017. — №09. — 8 с. У статті розглядаються питання прав і поведінки суб’єктів фінансових правовідносин. Аналізуються особливості правової поведінки. Досліджуються ознаки правомірної та неправомірної поведінки. Зловживання правом розглядається у межах неправомірної поведінки.
Право України. — 2019. — №09. — 15 с. Децентралізація влади, що розпочалася в Україні, дала старт реформуванню усієї держави. Проте належної стратегії цього реформування суспільство ще не виробило, як і поки що достовірно не з’ясувало, яку саме державу воно де-факто має нині. Важливі знання про цю державу може дати аналіз її податково-правової природи. Адже згідно з однією з...
Право України. — 2018. — №05. — 15 с. Необхідність посилення ролі ринків небанківських фінансових послуг як невід’ємної частини фінансової системи країни зумовлює актуальність цієї статті. Ринки небанківських фінансових послуг функціонують і постійно розвиваються, що зумовлює доцільність дослідження цієї економіко-правової категорії та її інструментів. Метою статті є аналіз...
Право України. — 2017. — №05. — 19 с. Ідея верховенства права є наріжним каменем сучасної національної правової доктрини. Величезний внесок у розвиток наукових уявлень про поняття і зміст верховенства права, розуміння верховенства права як основоположного принципу новітньої системи українського права й питань реалізації принципу верховенства права зробили вчені — представники...
Право України. — 2018. — №05. — 20 с. Визнання факту, що природа планети – це не тільки фізичне середовище існування людства, джерело ресурсів для матеріального виробництва, об’єкт естетичного ставлення людини, а й передусім основа існування життя у всьому його різноманітті, є причиною включення екологічної безпеки до системи всеохоплюючої безпеки. Метою статті є аналіз...
Комментарии