Лауреати Нобелівської премії з літератури. Твори у перекладі на українську мову

Нобелівська премія з літератури (швед. Nobelpriset i litteratur) - одна з п'яти премій, започаткованих у 1895 Альфредом Нобелем, що присуджується щорічно за видатний внесок у розвиток світової літератури. Лауреат премії визначається щороку в жовтні Комітетом з присудження Нобелівської премії з літератури, що складається з 5 осіб - членів Шведської академії. Нагородження лауреата Премії з літератури відбувається разом з лауреатами в інших галузях в річницю смерті Альфреда Нобеля 10 грудня кожного року у Стокгольмі. Кожному лауреату вручається медаль, диплом та грошова винагорода.
Вперше Нобелівську премію з літератури було присуджено у 1901 році французькому поетові Сюллі-Прюдом.
За час свого існування премія присуджувалась 112 разів, а її лауреатами стали 116 осіб. Зазвичай лауреатом премії ставала одна людина, однак у 1904, 1917, 1966 та 1974 роках премія присуджувалася одразу двом літераторам, а у 1914, 1918, 1935 та 1940-1943 роках - не присуджувалась взагалі.
З-поміж 116 лауреатів 101 є чоловіками і 15 - жінками. Першою жінкою, що отримала премію з літератури стала Сельма Лагерлеф зі Швеції - лауреат 1909 року. Крім неї жінки здобували премію у 1926, 1928, 1938, 1945, 1966, 1991, 1993, 1996, 2004, 2007, 2009, 2013, 2015 та 2018 роках.
Середній вік лауреатів на момент здобуття премії станом на 2012 рік становить 64 роки. Наймолодшим лауреатом Нобелівської премії з літератури є англійський поет і прозаїк Редьярд Кіплінг, який отримав премію 1907 у віці 42 років, найстаршим - англійська письменниця Доріс Лессінг, лауреат премії 2007, вік якої на момент присудження премії становив 88 років.
Двічі лауреати відмовлялися від присуджених їм премій. Борис Пастернак - лауреат 1958 року - відмовився від премії через тиск радянської влади, диплом та медаль лауреата премії були вручені його сину у 1989 році. У 1964 році Жан-Поль Сартр відмовився від премії, зазначивши у своєму листі до Шведської академії, що "письменник не повинен перетворюватися на громадський інститут".
У 1931 році Ерік Аксель Карлфельдт був удостоєний Нобелівської премії посмертно.