Чорнобривий паровоз закашляв десь далеко колесами, несміло засвистів у степу, i замурзані села виглянули із-за горбів здивовано, а Половецьке назустріч аж поклонилося, наче хотіло сказати: «Добридень вам!» Але засіяв сіянець дощ, заїмжилося, i село не поздоровкалося…
Чорнобривий паровоз закашляв десь далеко колесами, несміло засвистів у степу, i замурзані села виглянули із-за горбів здивовано, а Половецьке назустріч аж поклонилося, наче хотіло сказати: «Добридень вам!» Але засіяв сіянець дощ, заїмжилося, i село не поздоровкалося…
Це все було просто до дрібниць: і я, і заспаний Ранок, і сивий степ. Я пам'ятаю хороше тільки Ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне купалося у стрижні.
Це все було просто до дрібниць: і я, і заспаний Ранок, і сивий степ. Я пам'ятаю хороше тільки Ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне купалося у стрижні.
Степ був сизий, мов крило орла. Василь із сином заорали Ранок на сході, у степу, і сіли під возом снідати. Коні коло воза їли овес із січкою, трусили по полудрабках овесини і сіяли на свіжу ріллю сіно з рептуха смикав вітер і люто кидав ним об голи землю. Сонце підвелося червоне, заспане, а на вітер, по-Василевому, хрести з вінчиками помалювало на небі. Обсяг - 32 стор.
"Батько дожовував шматок хліба, позирав на коні і гукав за вітром: — Ну, стій, ще за зиму не вимокла?. Ич, ребра знать, а губою бринькає, як під осінь! Василь устав і поправив борозньому Чалому шаньку, потім накинув на плечі шинелю і знову засміявся до сина: — Закурить хочеться, правда? А як витягну книжечку про Тараса Григоровича,— будеш сердиться!."
В основу твору покладено військовий трагедійний конфлікт. Головні герої - Горобець, Степа, Рубель. Рубель, член Української Комуністичної Партії, командирується для організації комнезамів в район Черкаського повіту.
Обсяг - 3 стор.
Київ: Веселка, 1990. — 309 с.
Твори молодого новеліста були причиною його арешту, а згодом і розстрілу. Письменника не стало 18 грудня 1934 року. Доробок одного з фундаторів Імпресіонізму в новій українській літературі складає низка оповідань. Обдарований учень Василя Стефаника й Володимира Винниченка «гарно списав» події громадянської війни та пожовтневого села на Україні....
Новела «Мати» плані особлива. В ній образ матері є не лише центральним, довкола якого відбуваються всі події. Письменник відійшов від фольклорно-народницького його трактування. В новелі він сприймається двояко: як реальна мати, хоч існує лише в думках, переживаннях, спогадах, видивах сина, і як наскрізний образ-символ материнства—основи всього життя на землі, уособлення вічного...
Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає-сміється ворожа артилерія, - а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель.
Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає-сміється ворожа артилерія, - а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель.
Київ: Слово, 1922. - 74 с. Григорій Михайлович Стрілець (прибране ім’я — Косинка) (*29 листопада 1899, Щербанівка — †15 грудня 1934) — український письменник Розстріляного відродження. Офіційна радянська критика звинувачувала Косинку у «сповідуванні куркульської ідеології» та «націоналізмі». На початку 1930-х рр. видання творів Косинки було заборонено. У листопаді 1934 він був...
Три годи не пив з багачами за одним столом, три годи з родом не гуляв, як на ножах був, а сьогодні, виходить, поїду колядувати?. Не годиться наче так, та поїду на злість, побачу, яку то політику мені шуряки мудрі з тестем заспівають?
Три годи не пив з багачами за одним столом, три годи з родом не гуляв, як на ножах був, а сьогодні, виходить, поїду колядувати?. Не годиться наче так, та поїду на злість, побачу, яку то політику мені шуряки мудрі з тестем заспівають?
Найбільшим здобутком Косинки-новеліста нині визнаний твір «Серце» (1931 p. ), у якому він, прагнучи актуалізувати загальнолюдські цінності — добро, мораль, справедливість, показав радощі, болі та прагнення українського народу.
Найбільшим здобутком Косинки-новеліста нині визнаний твір «Серце» (1931 p. ), у якому він, прагнучи актуалізувати загальнолюдські цінності — добро, мораль, справедливість, показав радощі, болі та прагнення українського народу.
Чарівна історія про молоде нещасливе кохання, написана в 1923 р. Головні герої: Оленка, Пилип Бойко, Андрій.
Снилося. Виткнулась на хвилю серед золотих кашташв моя дитяча любов, пронизана сонцем, і — така хороша, така мила згадка — заспівала весільно пісні. А краечком, обніжками поля замайоріли слова: — Дитино, де твої сни золоти, де коні огненні і слова залізні, карбовані?. I...
Ніч. Електричні ліхтарі, як парубки, моргають на молоді тополі, милуються, грають світлом на біло-зеленому листі. I переливаючись метеорами, зорі з безодні небесної. Над мільйонним сонним городом свище гарматне ядро: жахливий, пронизуючий свист.
Обсяг - 3 стор.
Коли догорятиме у віках остання зоря — горітиме моя мисль i страждання, а на чорній смузi неба кривавими літерами спалахнуть пророчi Франковi слова: Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздоріжжу. Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Коли догорятиме у віках остання зоря — горітиме моя мисль i страждання, а на чорній смузi неба кривавими літерами спалахнуть пророчi Франковi слова: Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздоріжжу. Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Комментарии