Ця історія дуже давня. Настільки давня, що жодного запису про неї не збереглося. Отож, якщо керуватися сучасними науковими поглядами на світ, правдивість її перебуває під великим сумнівом. Можна навіть стверджувати, що такого взагалі не було, що все це лише вигадки химерного оповідача. Стверджуйте. Може, і не було. Може, і краще, аби не було.
Імператор подорожував. Або...
Повість-фантазія. Зустрічали вовкулака всім селом. Буде йому хліб, буде й сіль, - зловтішно шепотів староста, розправляючи чорні, гострі, мов кінчики батога, вуса. - Ой буде!.. Решта мисливців підтримувала черговий старостин вигук загрозливим бурмотінням, мовляв, хай тільки з’явиться, клята тварюка! Покажемо, де раки зимують! Аякже! Хай тільки!.. Чутки про вовкулака давно вже...
Чоловік увесь був припорошений пилюкою, вона осіла на подорожньому оксамитовою шкірою і, здавалося, в’їлася назавжди. Я дивився, як він іде, та випускав у небо кільця диму зі своєї старої люльки. Вони виходили ідеально правильної форми: за стільки років я мав доволі часу, аби навчитися чому завгодно, не лише випускати досконалі димові кільця. Між іншим, на подорожніх вони...
Іду містом, не поспішаючи, із задоволенням роблячи кожен крок. Доброго ранку! - улесливо киває мені водоноша. Доброго ранку! - радісно вклоняється купець. Доброго ранку! - махають крилами голуби, пірнаючи у колодязь неба. Доброго ранку! - відповідаю я їм - усім разом і кожному окремо - усмішкою, жестом, поглядом. Іноді й словами, як-от верховній жриці храму Весняного Розливу,...
Магічний детектив.
Те, що брат повернувся до монастиря без двох пальців на лівиці, першим помітив апокризіарій, фра Вінченцо.
В обов’язки апокризіарія входило подавати монахам сніданки - і коли Вінченцо простяг порцію щойно прибулому братові-законнику, той прийняв її правою рукою, але невдало: поквапився підтримати миску лівою, довгий рукав ризи трохи зсунувся і - бачте,...
Коли старого затягли до камери, він уже не чинив опору, тільки дивився на вартових примруженими підсліпуватими очима. Мовчки кліпав віями, наче ображена дитина, яка все зробила, як батько звелів, а той, замість дати обіцяного медового пряника, взяв та й висік.
Вартові буквально на руках внесли сухорляве тіло й кинули полоненого на підлогу. Він упав - і тієї ж миті відчув у роті...
Київ: Зелений пес, 2004. — 288+288 с. Роман, де поєднується детектив, фентезі, трилер. Герой роману Володимира Арєнєва провадить небезпечне розслідування дивних подій у замкнутій вежі, при цьому мріючи заробити купу грошей, де загадковий пан оповідач занурює слухачів у таємничий світ «Останньої вежі». До «Правил гри» було внесено корективи. Тому попереду вирішальна битва з...
Комментарии