Навч. посібник. — Дніпропетровськ : Університет митної справи та фінансів, 2016. — 119 с.
Державознавча проблематика у структурі юридичної науки і навчальної дисципліни “Теорія держави і праваˮ охоплює окремий розділ “Теорія державиˮ, що базується, на наш погляд, на двох визначальних частинах: “Основи державознавстваˮ, “Юридичне вчення про державуˮ.
Предметна сфера першої частини звернута на виявлення, встановлення місця, ролі держави у системі суспільних відносин для окреслення контурного обсягу держави як явища цілісного, що має власну субстанційну основу, не тотожної іншим подібним суспільним явищам. Образи держави, узагальнені типи її розуміння слугують своєрідним контекстом раціоналізації вітчизняного наукового знання, виступають мірою наявного та ідеального в теорії держави. Витоки, її ґенеза спонукають до виявлення єдиного сутнісного призначення, головної функції.
Предметна сфера другої частини оперує проблематикою, так би мовити, внутрішньої форми або структури держави, що досягається чіткістю понятійної основи. Саме за цією умовою ми можемо говорити про державу як явище реальне, дійсність якої підтверджується практикою. Багатоаспектність і багатовимірність як ознаки сучасного вітчизняного теоретизування є результатом домінування арифметичного підходу визначення поняття держави, а плюралізм методологій її дослідження веде до різних результатів. Необхідність держави, з якою пов’язується виконання низки стратегічних завдань, посилює суспільні вимоги її внутрішньої організації. Зв’язок держави і права, адекватність державної організації сучасним суспільним запитам, актуалізує юридичний аспект дослідження, який у руслі раціоналізації сучасного знання, тримається позиції правової обумовленості держави.