Відень: Адрія, 1923. — 15 с.
Остання світова війна принесла між иншим два приципи міжнароднього права: право національного самовизначення для національних більшостей і права охорони національних меншостей. На підставі сих принципів мали управильнитись національні відносини між народами Европи. Але як права національного самовизначення не примінили побідні держави антанти послідовно і справедливо для всіх націй, так право охорони національних меншостей, подиктоване побідниками, нікого не вдоволило і вдоволити не може.
Коли сього не вміли зділати побідні держави антанти своїми „мировими" диктатами про новій лад в Европі, то світовий міжнародній конгрес як найвища інстанція мусить піднятись ревізії мирових договорів, щоби по засаді національної справедливости наладнати міжнародні відносини в Европі. По сій дорозі піде економічна відбудова й дійсний мир, — чого бажав весь культурний світ.